Нещодавно, спілкуючись з одним дуже авторитетним бухгалтером, який працював ще за часів Президента Кравчука, почув цікаву думку. Мовляв, коли він вивчав ще декрети Кабміну про ПДВ та прибутковий податок, то дивувався, як можна писати таку дурню. Тепер вже нічого не дивує …
Ось така сумна експертна думка, яка, на жаль, дуже точно характеризує суть чергової податкової реформи. За яскравими гаслами прем’єра про чергову європеїзацію податкового законодавства – жалюгідний реферат студента-двієчника зубожілого вишу. Історія повторюється. Пам’ятаєте, свого часу Микола Азаров заявляв про двохсотвідсоткове перевиконання чергового держбюджету завдяки геніальним економічним ініціативам? Насправді всі знали ціну таких здобутків – постійний прес фіскалів, позапланові перевірки, податкове навантаження тощо. Цього разу ініціативу спустили донизу. Головні податкові важелі нібито віддали місцевим громадам. Але чи спрацює такий підхід?
Яскрава обгортка реформ
Чи не найбільші сподівання Уряду по наповненню місцевих бюджетів покладені на податок з нерухомості. За підрахунками урядовців нова модель оподаткування дозволить залучити в цілому по країні до 2,7 млрд. грн. Цифра вражає! І нібито є всі передумови, закладені у Податковому кодексі. Так, неоподатковувана частина загальної площі нерухомості зменшена до 60 квадратних метрів за квартиру та до 120 «квадратів» за житловий будинок. Вся площа понад цього ліміту оподатковується за ставкою, встановленою місцевими радами. Максимальна – 2% від мінімальної заробітної плати. Тобто за 2015 рік вона складе 24 грн. 36 коп. за кожний «зайвий» метр. Пільги за Податковим кодексом є лише у фізичних осіб. Тобто підприємства, які мають квартири на балансі, сплатять податок з усіх площ без будь-яких зменшень. Виключення складають гуртожитки і так зване «службове» житло, яке належить державі чи місцевим громадам. Ці об’єкти взагалі оподатковувати не будуть.
Нібито врегульована і ситуація, коли у власності одного громадянина є і квартира, і житловий будинок. Сумарна площа таких об’єктів підлягає зменшенню на 180 кв. м.
Місцевим радам надали право встановлювати додаткові пільги. Зокрема, можна збільшити неоподатковувану площу понад 60 (120) квадратних метрів. Дозволяється звільняти від оподаткування громадян із незадовільним майновим станом та низьким рівнем доходів. Та чи все так красиво буде на практиці?
Гірка правда життя
На жаль, запитань більше, ніж відповідей. Навіть попередній аналіз нововведень виявляє купу неузгодженостей та нестиковок. По-перше, майже неможливим виглядає застосування пільгових площ (60 та 120 кв. м) до квартир (будинків), розташованих у різних населених пунктах України. Справа в тому, що складати та надсилати податкові документи на сплату податку будуть «податкові» за місцем реєстрації власника житла, яке в ідеалі, у кожного громадянина одне. А ось сплатити податок потрібно буде до місцевих бюджетів за місцезнаходженням нерухомості. Тобто, коли громадянин «прописаний» та має квартиру в Києві, а паралельно володіє нерухомістю в Броварах, на його київську адресу прийдуть дві податкові квитанції, складені київськими податківцями. Одна – на сплату податку за київську квартиру до київського бюджету, друга – на сплату податку за броварську нерухомість до броварського бюджету. І саме київські податківці повинні врахувати пільгові 60 кв. м. Проте, Податковий кодекс не визначає, за яким принципом буде відбуватися таке врахування: за якоюсь однією квартирою, чи по 30 кв. м на кожну, чи пропорційно їх площам? А від цього прямо залежить, які суми отримає київський та броварський бюджети.
Крім того, податківцям у Києві потрібно мати достовірну інформацію про броварську нерухомість. Звичайно, є загальноукраїнський Реєстр, який віднедавна начебто відкритий для вільного доступу. Проте, в цьому Реєстрі статистика далеко не повна. Дуже багато інформації про власників нерухомості й досі знаходиться на паперових носіях у численних БТІ по всій Україні. І як налагодити її обмін між податковими органами на місцях, не знає мабуть ніхто. Наприклад, у Броварах документації по старому приватному сектору в електронному вигляді майже немає. А значить, порахувати податок не можливо.
Взагалі, власників приватних будинків очікує багато сюрпризів. Справа в тому, що до складу житлової нерухомості, згідно Податкового кодексу, включаються не тільки власне житлові будинки, але й дачні і садові будиночки. Крім того, до цієї категорії віднесені й прибудови до житлового будинку, які мають з будинком спільну капітальну стіну. Виходить, площа такої прибудови також підпадає від оподаткування. Це стосується й допоміжних (нежитлових) приміщень у житловому будинку. Наприклад, зробив вбудований гараж у домі – сплати за нього податок.
Але і це ще не все! Уявіть, господар приватного сектору цілком може потрапити до розряду платників податку і з об’єктів нежитлової нерухомості. Яким чином? До такого виду нерухомості віднесені господарські (присадибні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо). А як ми вже з’ясували для нежитлових будівель ніяких пільгових метрів не встановлено. От і доведеться сплатити податок за все, що побудовано на подвір’ї. Ось така якість кабмінівської податкової реформи.
Чи виправдана ціль?
Невідомо, чи здогадуються автори змін, що їхнє творіння містить стільки непорозумінь та відвертих дурниць. Можливо, це той випадок, коли ціль виправдовує засоби? Все ж таки 2,7 млрд. грн. на підлозі не валяються. Та й київська влада нещодавно заявила, що планує отримати від податку на нерухомість 50 мільйонів гривень. А що ж очікувати Броварам?
Як нам вдалося з’ясувати в Управлінні житлового господарства міста, приблизна кількість квартир в Броварах, які «відчують» на собі наслідки податкових реформ (тобто, площею понад 60 «квадратів»), складає близько 30% (мал.1). Серед них більшість – це квартири, площею від 60 до 70 «квадратів» (мал.2).
«Ми проаналізували ситуацію по багатоквартирному житловому фонду Броварів. Для 70% власників квартир новий податок на нерухомість взагалі пройде непоміченим. Ще понад 4000 власників сплатять за підсумками 2015 року максимум 240 гривен. А кількість квартир, метражем понад 80 квадратних метрів – це взагалі лише близько 10% від всіх, що підлягають оподаткуванню. Звичайно, тут треба дивитись, на кого оформлені ці квартири станом на набуття чинності нового законодавства. Треба надавати пільги пенсіонерам, малозабезпеченим родинам, людям з обмеженими можливостями. Але вже зараз можна сказати, що головним джерелом надходжень з податку на нерухомість стануть нежитлові приміщення, які використовуються для отримання доходів від підприємництва», – говорить міський голова Ігор Сапожко.Дещо складніша ситуація з приватним сектором. За приблизними оцінками кількість будинків, метраж яких перевищує 120 пільгових «квадратів», тут сягає 2500. А якщо порахувати ще й господарські будівлі, то майже кожен другий приватний будинок – об’єкт оподаткування. Це викликає неабияке занепокоєння міських чиновників. Виправляти ситуацію планують власними силами.
Виправити «ляпи» законотворців
«Не можна залишати ситуацію такою, якою вона є за Податковим кодексом. По-перше, це несправедливо оподатковувати і старі 40-річні будівлі Старого міста, і нові «хатинки» на Зеленій поляні за одним принципом. По-друге, не можна залишати під оподаткуванням господарські споруди на подвір’ї. Очевидно, що це «ляп» законотворців. Добре, що у міської ради є повноваження ввести додаткові пільги для цього типу нерухомості. Зараз ми вивчаємо можливість застосувати додаткові пільгові метри для житлових будинків, побудованих до 2000 року. Розглядаємо і альтернативний варіант – зменшення ставки податку за зонами міста. Крім того, будемо виводити з-під оподаткування всі допоміжні нежитлові приміщення, які знаходяться на подвір’ї у приватному секторі», – обіцяє Ігор Сапожко.
Ситуація ускладнюється тим, що рішення про введення таких пільг міським радам потрібно подати у Податкову до 1 лютого. І тільки тоді за підсумками 2015 року їх можна буде застосувати на практиці. До цього часу треба систематизувати всі паперові документи БТІ, зібрати інформацію з ОСББ та власне провести депутатську сесію, де і затвердити ці пільги. Чи вистачить на це часу у місцевих посадовців? Треба встигати. Інакше в провалі податкових реформ звинуватять саме їх. Так, київські високопосадовці вже урочисто заявили, що надали місцевим громадам великий «мішок для грошей». Останнім залишилося тільки знайти їх. Тому немає сумнівів, що можливе фіаско пояснять саме непрофесійністю та ледачістю місцевих керівників, які «мали всі шанси, та не змогли». А про якість податкових законів в черговий раз скромно промовчать.
Степан Супрунович
