Мабуть, у кожної людини, старшої за 60 років, є окрема скарбничка «на поховання». Відкладають, хто скільки може. Та чи справді ритуальні послуги в нашій країні нечувано вартісні? Скільки насправді коштує провести в останній шлях близьку людину? Дізнавався «Громадський Ревізор»
Коли у двері стукає біда, коли трапляється неминуче і невиправне, коли з життя іде близька людина, тут вже не до економії чи порівняльного аналізу ринку. А хтось саме на цьому заробляє немаленькі гроші. Та й не цурається, бо, як кажуть, гроші ж не пахнуть…
ПЕРШОЧЕРГОВІ КРОКИ
Напевно, ніколи не можна повністю бути готовим до смерті. Скільки грошей не відкладай, скільки останніх слів не кажи близьким людям, скільки не аналізуй та не прораховуй, а усе одно ніхто не знає, коли прийде його останній ч а с . А багато хто навіть не розуміє, який подальший алгоритм дій для родичів померлого. Та послідовність повинна бути чітка й правильно скоординована.
Отже, по-перше, якщо смерть настала вдома, то одразу потрібно викликати «швидку» та міліцію, що зафіксують факт смерті. При необхідності тіло забирають у морг (коли потрібно провести розтин чи за побажанням родичів). А потім вже починаються клопоти для родичів від оформлення документів до поминального обіду. Тут вже перелік може бути обмежений лише фінансовими можливостями та бажаннями «замовників». Але мінімальний список приблизно такий:
– Отримати свідоцтво про смерть,
– Замовити труну,
– Автокатафалк, що відвезе небіжчика із моргу чи будинку до кладовища та родичів до кафе,
– Зарезервувати місце на кладовищі із послугами копальників,
– Встановити хрест на могилу.
Є З КОГО ВИБИРАТИ
У Броварах є три великі компанії, що надають ритуальні послуги: комунальне підприємство «Броварська ритуальна служба» та приватні служби «Стікс» та «Петро Великий». Саме між ними вже не перший рік ведеться запекла боротьба за «місце під сонцем». Кожен має власну «клієнтуру» та «інформаторів», у кожного свій перелік послуг та їхня вартість.
«Коли померла моя бабуся, то до нас прийшли із міліції та залишили візитівку. Сказали, що там нам допоможуть вирішити всі проблеми, пов’язані із похованням», – згадує Катерина, що користувалася послугами «Стікса».
У «Петра Великого» покупці – родичі «клієнтів» моргу. Ласе місце на території лікарні підприємці отримали ще декілька років тому, а з того часу наладили бізнес майже на відмінно. Якщо ідуть родичі до моргу, то тут же їх зустрічає співчуваюча жінка, що пропонує їм «не дуже дорого» підібрати труну, вінки та надати послуги перевезення покійного. Як тут не згодитись? А якщо раптом пропустили у компанії візит родичів, то й зателефонувати не цураються.
«Одразу, як мати померла, нам зателефонували із незнайомого номера та запропонували організувати похорони. Напевно в лікарні дали мій номер, більше нема де…» – ділиться здогадками Тетяна.
До комунального ж підприємства звертаються здебільшого ті, хто вже не перший раз прощається з близькими. І це не дивно, бо такої реклами, як у приватних підприємств, комунальники дозволити собі не можуть.
«Коли у мене помер чоловік, то я звернулася до ритуальної служби, що знаходиться прямо у морзі. А там вони мене направили за іншою адресою домовитися про ділянку на кладовищі. То, як виявилося у них (КП «Броварська ритуальна служба», – ред.) такі ж самі труна та хрест коштують майже в два рази дешевше. Тож, коли ховали сестру мою, то я вже не полінувалася і поїхала одразу до комунальників. Поховали вполовину дешевше, а все те ж саме було», – розповідає Галина Гнатівна.
НЕЗДОРОВА КОНКУРЕНЦІЯ
Незважаючи на те, що послуги по викопуванню могил та надання ділянки на кладовищі пропонують лише у КП «Броварська ритуальна служба» та й догляданням за територією кладовища займаються також вони, великий відсоток броварчан ще й досі користується послугами приватних компаній.
Так «Стікс», наприклад, і взагалі беруться облаштовувати похорон «під ключ» і беруть на себе всі клопоти – від оформлення труни та траурної процесії до отримання необхідних документів та свідоцтв. І це здебільшого робиться не через бажання відгородити зажурених родичів від паперової тяганини, а щоб уникнути їхнього контакту із комунальниками, у яких всі послуги значно дешевші.
«Ми проводили порівняльну характеристику. У нас мінімальна вартість поховання до чотирьох тисяч гривень, а приватні контори виставляють ціну до восьми тисяч. І це при тому, що пакет послуг у нас однаковий», – розповідає директор КП «Броварська ритуальна служба», Олександр Мурга.
Та й така низька ціна – це не відчайдушна спроба привабити клієнтів, а чітко прорахована вартість послуг. На відміну від приватних контор, комунальники не мають права встановлювати вартість послуг на власний розсуд. Кожне підвищення цін має бути обґрунтованим та із відповідною кошторисною документацію. Так, наприклад, у вартість копання могили закладено і паливо для трактора, і заробітну платню копальникам, і придбання інвентарю, і оформлення свідоцтва про поховання.
А до 2015 року, за ті кошти, що отримували комунальники від поховання, вони ще повинні були проводити прибирання території кладовищ, яких у Броварах три: по вул. Кутузова, за залізничною колією по Перонній та на Кірова, навпроти стадіону «Спартак». Їх загальна площа складає 53 гектари. Але рішенням однієї з сесій минулої каденції кошти на благоустрій кладовищ почали виділяти з міського бюджету.
«Це значно полегшило роботу нашого підприємства, бо саме завдяки такому рішенню ми змогли стати, нарешті, на ноги», – зізнаються комунальники.
Компанія «Петро Великий», у свою чергу, задовольняється прибутком від продажу поховальних атрибутів і не обтяжує себе оформленням документів. Придбали в них труну та хрест із вінками, замовили перевезення, а далі – будьте ласкаві їхати на Калініна, 10 до комунальників та вирішувати питання із місцем на кладовищі. Вже не страшно, гроші ж сплачені.
«У будь якому випадку за могилу відповідаємо ми. Ми викопуємо яму, спускаємо труну та встановлюємо хрест. А також відповідаємо за благоустрій кладовища. Викидаємо сміття, розчищаємо доріжки, виплачуємо зарплатню копальникам та за обслуговування трактора», – пояснює Олександр Мурга.
Отже, обирати, звісно лише вам і, як кажуть самі «ритуальники»: «Бажаємо Вам не звертатися до нас якомога довше». Та життя непередбачуване, а логічне його завершення неминуче. То, можливо, не така вже й дурість відкладати кошти на «чорний день» або заздалегідь дізнатися контакти відповідних служб, аби потім не потрапити до силець, так грамотно встановлених приватними продавцями «найкращих» послуг, які обдеруть Вас, як липку.
Маргарита Струтинська
