Цьогорічний чемпіонат України з ушу пройшов з розмахом. Вкотре він порадував неймовірним видовищем і блискучим результатом броварських ушуїстів. «Громадський ревізор» вирішив ближче познайомити читачів з бойовим мистецтвом, що стало козирною картою спортивного життя Броварів
Ушу в Броварах
Україна з цим видом спорту знайома відносно недавно, проте її нинішні позитивні досягнення доводять, що на спортивному рівні наші співвітчизники можуть задати неабиякого «жару» конкурентам.
Вперше броварчани наочно познайомитись з ушу в 1993 році. В той час із Далекого Сходу повернувся Олег Чуканов, відомий ушуїст і майстер спорту міжнародного класу. Нині він – Президент Української Федерації ушу, яка базується в нашому місті.
Саме він і відкрив в Броварах першу групу учнів. В ній налічувалось – увага! – понад сто чоловік. Як зізнається Олег Валерійович, його здивувало, що до першої групи записалась така велика кількість бажаючих: «Людей було багато. І це мене не могло не порадувати. Велику роль відіграв і той факт, що в той час молодь не була знайома з Інтернетом, який сьогодні перетворив суспільство в пасивних особистостей».
Тренувальна база знаходиться в спорткомплексі «Світлотехнік», що на Торгмаші. Загалом, комплекс бойових мистецтв має неймовірну кількість стилів, які виконуються по-різному і носять свій неповторний характер. Це підтверджує і Олег Валерійович, який виокремив основні різновиди, що практикуються в броварській школі ушу: «У нас, до прикладу, вивчається кулачне мистецтво. Це стосується техніки без зброї. Займаємося із короткою зброєю, це меч, шабля, південна шабля. Вивчається довга зброя. До неї входить палиця, південна палиця і спис. Це основа всьому». Також є традиційна програма. Сюди відноситься різноманітна парна зброя, ціпки, віяла. Попри те, що така програма не має нічого спільного зі спортом вищих досягнень, вона є традиційною для ушу та створює цікаве і вражаюче видовище.
Ціна питання
Розуміючи те, що українці звикли за все платити, було неабияким здивуванням почути, що школа ушу абсолютно безкоштовна. «Всі бажаючі можуть навчитись цьому мистецтву, не виплачуючи жодної копійки. У нас є діти-сироти і діти-напівсироти. Звісно, є певна допомога батьків, але щоб тренування було за гроші, такого у нас немає»,–говорить Олег Чуканов.
Натомість броварську школу з ушу підтримують і на рівні держави, і на рівні місцевої влади. «Держава підтримує. Починаючи від мера міста, закінчуючи Міністерством спорту. І це правильно, адже наша Федерація базується в Броварах. Ми офіційно проводимо Чемпіонати України, Кубки України в «Світлотехніку» – додає президент Федерації.
Спорт лікує
Як відзначає тренер з ушу, до групи учнів може приєднатись будь-який бажаючий: чи-то дитина, чи-то доросла особа. Вік абсолютно не має значення, головне, щоб було бажання навчитись, прагнення оздоровити своє тіло і душу.
На питання, чи можна займатись цим бойовим мистецтвом людині, у якої є певні проблеми зі здоров’ям, наприклад, вади серця, тренер одразу ж відповів: «Цій людині обов’язково потрібно займатися спортом. Особливості ушу в тому, що однозначно потрібно вміти дозувати навантаження, щоб не зашкодити людині, а допомогти».
Для прикладу Олег Чуканов розповів нам історію Андрія Коваля, нині чемпіона світу з ушу, у якого була хронічна астма, і який просто не міг жити без своїх аерозолів. Проте, завдяки регулярному фізичному навантаженню, яке поступово збільшувалось, астма відступила.
Крім того, ушу дозволяє розвити в людині не лише фізичну стійкість, але й духовну. Зокрема формує характер, витримку і привчає до дисципліни.
Броварчанин підкорив спортивний олімп
До речі, той самий Андрій Коваль зараз один із найсильніших ушуїстів світу. В свої 32 роки він заслужений тренер України і майстер спорту міжнародного класу. Його ім’я відоме не лише в спортивних колах, про що свідчать численні спортивні досягнення і звання, але й в суспільстві.
Історія знайомства Андрія з ушу почалася при досить незвичайних обставинах. У 1985 році, коли маленькому Андрієві тільки виповнилось три роки, його батьків поставили перед гнітючою правдою – у сина бронхіальна астма, яка є невиліковною. «Спочатку думали, що просто захворів, але виявилось, це була астма. Всі вважали, що такий маленький, а вже інвалід» – говорить Андрій Коваль.
Та попри такий вирок, батьки хлопчика не здались, і робили все можливе, аби син відчував себе здоровою дитиною: «Мій тато завжди був за спорт. І тому він і зі мною почав займатись фізичним оздоровленням. В чотири роки я почав займатись гімнастикою».
Коли в 1993 році в Бровари з навчання повернувся Олег Чуканов, створивши в рідному місті першу групу з ушу, 10‑річний Андрій миттю скористався можливістю приєднатись до нового бойового мистецтва.
Проте, першу спробу затуманили часті приступи астми. Друга ж стала щасливою для нього. «Мені подобалось карате. Хлопці мого віку виросли на фільмах Джекі Чана. І я вдруге туди пішов. Так сталось, що якраз в той час, коли я прийшов на тренування, Олег Валерійович відбирав збірну Київської області. І, напевне, побачивши в мені потенціал, він взяв мене до збірної. Так я і почав займатись бойовим мистецтвом».
Саме дозоване фізичне навантаження ушу і дозволило Андрію перемогти хронічну астму, забувши про аерозолі. «І справді, коли перестаю займатись, відновлюється напади. Я приречений до вічного спорту» – з посмішкою розповідає відомий ушуїст.
Наразі Андрій Коваль займається не лише своїм фізичним і духовним самовдосконаленням, але й навчає цьому інших. Серед його учнів уже є молоді чемпіони Європи з ушу.
Активний відпочинок молоді
Вже 15 років поспіль молоді та енергійні ушуїсти приїздять до бази відпочинку «Любич», що розташована на березі Десни в селі Літки Броварського району.
Тут молодь не лише засмагає під променями сонця та купається в місцевій річці, але й продовжує займатись улюбленою справою. Як відзначає Андрій Коваль, кращої бази вони поки не знайшли: таке місцерозташування літнього табору підходить ідеально.
По-перше, річка Любич, яка впадає в Десну, не глибока, а тому ані тренер, ані батьки можуть не хвилюватись за дітей. По-друге, близько від Броварів. А, по-третє, територія табору ідеально підходить для тренувань. «Ми щороку привозимо сюди килими, розміщуємо необхідні приладдя. Вчимо дітей стріляти з лука. Вони учаться проходити смугу перешкод. Ми їм влаштовуємо такий собі шаолінський коридор. І моя задача в цьому таборі не просто відробити свою зміну, як звичайний вожатий, а щоб дітям сподобалось, щоб вони не хотіли звідси від’їжджати»,– розповідає Андрій Коваль.
А тому усім, хто прагне підкоригувати своє здоров’я, набути нових знань, або ж навіть професійно зайнятись цим видом спорту, сповіщаємо: основний набір учнів вже розпочався і триватиме аж до початку зими. Всі бажаючі записатись броварчани можуть звертатись в спорткомплекс «Світлотехнік».
Олена Садова
