15 та 18 березня – ці дати неодмінно ввійдуть в історію броварського «парламентаризму». Бровари потрапили в ТОП-новини найвідоміших інформаційних порталів України.
Дві сесії – дві бійки. Безпосередня участь народних депутатів України, зеленка, сльозогінний газ, тиск, залякування, ультиматуми, і врешті, зірвана робота ради та не прийняті важливі для броварчан рішення. Такими «досягненнями» ознаменувався минулий тижнь. Викладемо своє бачення відповідей на питання «хто винуватий?» та «що робити?»
ДИТЯЧІ ХВОРОБИ МОЛОДОЇ ДЕМОКРАТІЇ
Політична криза в Броварах все далі заходить в глухий кут. Але є глибокою помилкою стверджувати, що ця криза виникла одразу після місцевих виборів. Насправді, вона триває вже не один рік. А події в міській раді минулого тижня – лише черговий, але дуже тривожний прояв цього затяжного протистояння. Латентна політична боротьба, яка раніше точилась в кулуарах, перейшла в публічну площину. Тобто, всі події треба аналізувати з огляду на першопричини. Почнемо з так би мовити публічної картинки, а саме – з подій у міській раді, які всім вже відомі та які побачила вся країна. 17 березня минуло лише чотири місяці, як депутати офіційно отримали свої мандати та вступили в повноваження. Та вже з першої сесії стало зрозуміло – робота нової ради буде надскладною.
Чи не на наступний день після офіційного оголошення результатів виборів деякі новообрані депутати, зокрема представники ДемАльянсу та БПП, почали обговорювати можливість висловлення недовіри міському голові Ігорю Сапожку. Саме ця ідея стала наріжним каменем при формуванні так званої «демократичної більшості». Вже через тиждень після виборів, 7 листопада 2015 року, «демократи» проводять «круглий стіл» на тему «Відставка Сапожка: за і проти». Паралельно, молоді депутати «тасували колоду» з кандидатами на майбутні посади в раді та виконавчому комітеті. Післявиборча ейфорія виявилась настільки сильною, що нікому з т.з. «демократичних сил» не спало на думку, що більшість у раді – субстанція дуже нестабільна та змінлива. А говорити мовою ультиматумів можливо, лише коли достовірно відомо, що у опонента не знайдеться ніяких контраргументів. Це була перша та головна помилка молодих політиків, а точніше, особи, яка насправді приймає рішення від імені «молодих сил». Але про це дещо пізніше.
В той час місто чекало на прийняття важливих для себе рішень. Попереду була зима, опалювальний період, кінець року та новий бюджет. Проте, т.з. «демократи» все більше занурювались у постійні консультації, міжфракційні засідання, політичні заяви та «відкриті діалоги». Це традиційна тактика діючої опозиції, головна мета якої абстрагуватися від прийняття реальних рішень, щоб уникнути відповідальності за стан їх виконання. Тобто, у разі позитивного результату завжди можна задекларувати чергову перемогу завдяки діям міської ради. А будь-який негатив та провальний результат – це вже наслідок дій виконавчої гілки та особисто міського голови. Достатньо згадати голосування за внесення змін до бюджету наприкінці минулого 2015 року. Тоді Київська обласна рада після розподілу обсягу стабілізаційної дотації виділила Броварам додаткові кошти на потреби медицини та освіти. Щоб прийняти ці кошти та перерахувати їх на заробітну плату медикам і вчителям, місцеві депутати мали внести зміни до бюджету. Та навіть таке, здавалося б, цілком компромісне питання викликало супротив. Міському голові довелося кілька разів повертатися до розгляду цього питання. У відповідь від ДемАльянсу та БПП лунав відвертий шантаж – всі питання будемо розглядати після обрання секретаря.
Відсутність діалогу, мова ультиматумів, повне небажання чути конструктивні думки та переведення будь-якого рішення з конструктиву до площини демагогії – з таким сумнівним багажем броварська міська рада підійшла до кульмінаційного тижня своєї роботи.
КРИЗА З ВЕЛИКИМ ДОСВІДОМ
Ми вище наголошували, що криза в політичному житті Броварів виникла задовго до місцевих виборів. Вже кілька років броварський політикум розділений навпіл. Журналісти говорять про це відкрито, малюючи «полюси впливу» та висуваючи свої версії причин такого стану речей. Депутати говорять про це обережно. До прикладу – Юрий Чередник, обраний за списками БПП, в своєму блозі розповів про роботу своє фракції: «Є рішення «зверху» і байдужа будь-яка думка будь-якого депутата! Якщо не згоден – виключимо з фракції. До речі, також одноосібно, без будь-яких думок від інших депутатів по фракції. Так собі, на підставі отриманого смс-повідомлення. Доведення цьому є виключення мене з фракції. Прийшло смс «виключити» – значить виконуй вказівку!»
Хто ці люди «зверху» Чередник прямо не називає, він лише наводить приклад як обирався кандидат на мера та «перший номер в списках» БПП Євген Гредунов: «Він був фактично нав’язаний народним депутатом Різаненком П.О. без будь-якого врахування думки команди, і якого до речі, не підтримувала половина депутатів нинішнього складу».
В «Самопомочі» ж обійшлися без зайвих еківоків. На партійній прес-конференції голова фракції Андрій Василенко прямо заявив: «Є два великі центри впливу. На жаль, для депутатів міської ради, на мою думку, ці центри впливу лежать поза міською радою. Тобто люди, які мають вплив на депутатів, не є самі депутатами. Ми говоримо фактично, вже називалося прізвище Ігоря Васильовича Сапожка – це один центр впливу, є інший центр впливу – це так звана команда Павла Різаненка, народного депутата».
Власне, коментарі цих двох депутатів чітко віддзеркалюють ситуацію того глухого кута, в якому опинилась міська рада. Є два протилежні полюси – Сапожко і Різаненко. Кожен з них намагається утворити більшість в міській раді. Для чого потрібна ця більшість? А тут вже цілі у кожного свої.
Для Ігоря Сапожка як мера міста, який відповідальний перед броварчанами за роботу всього владного механізму та за життєдіяльність міста в цілому, важливо мати підтримку в раді, щоб забезпечити прийняття рішень. Цілком логічна позиція.
Розглянемо модель місцевого самоврядування, яка закладена в українському законодавстві. Міська рада — це орган, який має вирішувати питання місцевого значення. Тобто, займатись питаннями ЖКГ, освіти, медицини, впроваджувати місцеві соціальні програми. Одним словом, вирішувати буденні справи, а не займатись політикою. Депутати міської ради не є політиками в чистому вигляді. Насамперед, вони є представниками інтересів територіальної громади.
За таких умов, коли депутати працюють в інтересах броварчан, які їх обрали, всі рішення будуть прийматись з огляду на конструктив, без застереження на політичні сили, які представляють обранці в міській раді. Але це ідеальна схема. І Бровари, на жаль, дуже далекі від цієї законодавчої моделі. В нас ситуація дуже заполітизована. Частина обраних депутатів працює в інтересах політичних сил, не озираючись на громаду, яку представляє. Чому? Тому що є інший центр впливу, той самий, який «шле відповідні смс зверху» – нардеп від БПП Павло Різаненко.
Павло Олександрович вже не перший рік всіляко намагається політизувати ситуацію в Броварах. Таке розхитування ситуації дуже вигідне для вирішення його особистих питань. А інтереси у народного обранця в місті є, і неабиякі. По-перше, це власні політичні амбіції. Подейкують, вони в нього останнім часом просто зашкалюють і вже не вміщуються в нардепівське крісло. По-друге, не зовсім зрозумілий інтерес до 94 га землі колишнього РПЦ. З одного боку, нібито боротьба в інтересах громади, а з іншого – призначення директором РПЦ його помічника Олексія Скочка. По-третє, Бровари останнім часом стають чи не єдиним надійним «політичним оплотом» Різаненка. В той же час інші регіони виборчого округу № 97 – Броварській район та Баришівка — вже вийшли з-під політичного впливу нардепа. Підтвердження тому – і дуже не лояльна до Різаненка Броварська районна рада, і корупційний скандал з головою Зазимської сільської ради Людмилою Спичак, яка нібито отримала 600 тисяч доларів хабаря особисто для Павла Різаненка. Останній корупційний скандал в Баришівці – голову Баришівської районної державної адміністрації Миколу Стельмаха спіймали на хабарі в 200 тис. грн. В кулуарах пана Стельмаха називають не інакше, як «людиною Різаненка». Всі ці факти вказують, що в Броварах Різаненку треба йти ва-банк. І минулий тиждень цілком підтверджує, що Різаненко саме це й робить.
ЯСКРАВІ КАРТИНКИ ДЛЯ РОСІЙСЬКИХ ЗМІ
Переломний момент в політичній кризі Броварів відбувся на сесії Броварської міської ради 15 березня. Основне питання порядку денного – внесення змін до бюджету. Каменем спотикання стало виділення коштів на ремонт шляхопроводу. Громада Торгмашу прийшла закликати депутатів підтримати проект рішення. «Демократичні» фракції як одна виступили проти. Аргумент відверто лицемірний – «бажання захистити інтереси громади». От тільки питання якої громади? Навіть заповзяті оптимісти нарешті зрозуміли, що такі заяви є радше інсинуацією, ніж декларуванням щирих намірів.
Громада таки отримала позитивне для себе рішення, а от її представників чекала жорстока розплата. Василь Кочубей, обраний від «Свободи», в зеленці, в залі шум, крики, мегафони, звинувачення у зраді. Причому «тушками» «демократичні сили» називають лише депутатів, які голосують не в унісон з ними. Натомість вони «забули», наприклад, про Вадима Мутила, депутата, який пройшов за списками «Батьківщини». Саме його кандидатуру «демократи» висували на посаду секретаря ради, «випадково» не узгодивши це питання з самою фракцією «Батьківщини» в міській раді. Тоді, Мутила називали «героєм», який не побоявся піти проти свого партійного керівництва, а приєднався до лав т.з. «демократів», звичайно ж, через «бажання захистити інтереси громади».
Та найголовніше сталося наприкінці засідання. У сесійній залі раптово з’явився народний депутат Павло Різаненко, який особисто приїхав провчити «неслухняного» депутата від БПП Юрія Чередника. Під час виконання Державного Гімну він почав штурхати депутата, піднімати з робочого місця та виштовхувати з зали. Бажання показати «хто в домі господар» змусило нардепа відкласти справи державні та прогуляти свій робочий час у Верховній Раді. Насправді, Павло Олександрович чітко дав зрозуміти, що за свої інтереси буде боротись до кінця у будь-який спосіб. А головне, нардеп вказав вектор, за яким буде відбуватися наступний етап протистояння з мером. Це силове протистояння!
Підтвердження цього ми побачили вже 18 березня. Правда головними «героями» дня виявились народні депутати діючі і колишні від ВО «Свобода» Андрій Іллєнко та Андрій Мохник. На цей раз події, які розгорнулись у міській раді, були набагато радикальніші – сльозогінний газ, справжнє побоїще, молодики, які завбачливо закрили свої обличчя, відверті погрози фізичної розправи. Вочевидь, головний сценарист подій – той, хто подає команди «зверху» – не змінився. Зважаючи на це, зовсім не дивує поведінка представників «демократичних» фракцій. Депутат від БПП закидав яйцями президію та всіляко заважав депутатам, які намагались припинити бійку між сторонами. Молоді демократи з ДемАльянсу волали «Мочи Сапожка!» зі своїх задніх парт. Ким є свободівці в даній ситуації – месниками, які встановлюють «справедливість», чи злочинцями, які не зважають на закон – покаже час. А от мета Павла Різаненка по деморалізації міської ради – досягнута на 100%.
Щоправда, в азарті боротьби наші «демократи» не помічають ще одного дуже прикрого факту. На тлі важкої інформаційної війни, яку веде Україна проти російської пропаганди, такі яскраві картинки з Броварської міської ради – просто знахідка для телеканалів та газет ворога. Кадри розборок Різаненка з місцевим депутатом від БПП під звуки Державного Гімну, штовханини та «газової атаки» від свободівців під час останньої сесії вже показали в своїх програмах «Вести», «Новороссия ТВ» и «Русская Весна». Не важко здогадатись, під яким кутом висвітлили «здобутки української демократії» ворожі інформаційні ресурси.
ВИХІД З БЕЗВИХОДІ
Нині всі добре розуміють – проблема не в тому, що хтось з депутатів «зрадив» своїх виборців, а в тому, що станом на сьогодні політичний центр впливу змістився ближче до мера міста. Його позиція більш зрозуміла як мешканцям, так і депутатам. Внаслідок цього, навколо мера сьогодні гуртується справжня депутатська більшість, яка виступає за конструктивну працю та за прийняття реальних рішень для розвитку міста. Сьогодні серед депутатів практично сформована група однодумців, які готові приймати рішення всупереч партійним івказівкам, якщо цього вимагають інтереси броварчан. Але інша сторона не готова миритися з таким станом речей. Зараз ведеться неймовірний інформаційний тиск на суспільство, мета якого – максимально перевести діалог в політичну площину. Йде підігрівання радикальних настроїв, лунають відверті заклики влаштувати в Броварах чи не «третій Майдан». Ми бачимо намагання розколоти суспільство за політичним принципом. Парадоксально, що ці заклики здебільшого чути від представників місцевого осередку БПП, тобто від партії влади, яка має зараз тотальний контроль над правоохоронними органами, спецслужбами та прокуратурою в країні. Ходять чутки, що навіть поміркована «Самопоміч» готується до радикальних дій аби повернути в Броварах сфери впливу для Різаненка. Такі дії свідчать про одне – політичні аргументи з боку «Різаненко і Ко» вичерпані. Силовий вектор – єдине, що залишається в арсеналі т.з «демократичних сил». Нові «союзники» БПП в цій боротьбі – свободівці та футбольні ультрас — готові втілювати в життя силові методи та способи досягнення мети. Зараз вже навіть відверті оптимісти визнають – Броварська міська рада в такому складі вичерпала всі можливі та неможливі кредити довіри населення. Таким чином, чи не єдиний спосіб стабілізувати ситуацію в місті – повністю перезавантажити міськіи «законодавчий» орган. Шансів подолати сьогоднішню кризу без дострокових виборів дуже мало. Зрозуміло, що «команда Різаненка» спробує всіма силами уникнути такого розвитку події. Адже, як свідчать останні соцопитування, рейтинг партії влади карколомно валиться у прірву. Та чи вистачить сил Різаненку протистояти цьому процесу? Чи вистачить на такий крок політичної волі міському голові? Відповіді на ці питання ми дізнаємось вже найближчим часом.
Едуард Ліпінський
