У Броварах зафіксовано два випадки хвороби Лайма. Хворі – дорослі люди, яких вкусив інфікований кліщ
Завідуючий контролю та профілактики інфекційних хвороб філії ДУ «Київський ОЦКПХ МОЗ» Василь Сич повідомив, що пацієнти у задовільному стані, перебувають на лікуванні.
“Зараз у іксодових кліщів саме пік активності. Наслідком укусу цього паразита може бути, зокрема, хвороба Лайма, (кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз) – інфекційне трансмісивне захворювання. Одним із джерел інфекції є годувальники кліщів – невеликі ссавці й деякі види птахів”, – пояснив Василь Сич.
Коли і де саме пацієнтів атакували кліщі, вони не помітили. До лікаря звернулися з появою на тілі еритеми (сильне почервоніння шкіри, яке зумовлює розширення капілярів. Один з симптомів запалення. Є елементом плямистого висипу, нерідким проявом багатьох захворювань).
Першим проявом хвороби Лайма є почервоніння на місці присмоктування кліща, головний біль, ломота у всьому тілі й млявість. Якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може призвести до ураження різних органів: шкіри, суглобів, м’язів, нервової й серцево-судинної системи, і навіть до інвалідності. Ризик зараження залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а в кінці третьої доби наближається до 100 %.
Інкубаційний період становить від 1 до 45 днів (7–14 у середньому). Сприйнятливість людей до захворювання висока.
Ймовірність укусу кліща і зараження хворобою Лайма найвища серед людей, які багато часу перебувають просто неба, особливо у лісах, лісопарках тощо. Від хворого до здорової людини збудник не передається.
Хвороба Лайма може мати кілька стадій:
- ранню локалізовану;
- ранню дисеміновану;
- пізню хронічну.
Рання локалізована стадія виникає через 1-30 днів (у середньому – через 7) після укусу кліща. Найчастіше у паховій чи підколінній ділянці виникає так звана ізольована, що мігрує, еритема. У третині випадків вона не розвивається, що значно ускладнює вчасні діагностику та лікування.
На місці укусу кліща виникає червона папула з чіткими краями. Згодом зона гіперемії розширюється, а центр – блідне. У деяких випадках еритема, що зазвичай безболісна і не свербить, може бути суцільним червоним тлом.
Без лікування еритема, що мігрує, зберігається 2-3 тижні. У третини людей недуга завершується на цьому етапі. В інших – переходить у ранню дисеміновану стадію.
Рання дисемінована стадія виникає через 3-10 тижнів після укусу кліща і є результатом гематогенного розповсюдження збудника. На цій стадії з’являються:
- шкірні доброякісні лімфоцитоми, множинні мігруючі еритеми;
- запаморочення, краніальні невропатії, зокрема параліч Белла, менінгізм та менінгіт;
- кістково-м’язові артралгії та міальгії;
- серцево-судинні блокади.
Клінічні прояви зникають самостійно.
Пізня, або хронічна, хвороба Лайма виникає через місяці або й роки після зараження. У цьому випадку з’являються неврологічні та ревматологічні прояви з переважним ураженням кістково-м’язової системи (артрити) чи нервової (нейробореліоз, хронічний атрофічний акродерматит).
Імунітет після перенесеного Лайм-бореліозу нестерильний, можлива реінфекція із повторним розвитком захворювання.
Щеплення від Лайм-бореліозу не існує.
Щоб запобігти присмоктуванню кліщів фахівці радять:
- застосовувати репеленти і захисний одяг перед тим, як вирушати до місцевостей, де можуть бути кліщі;
- ретельно оглядати одяг, шкіру під час і після відвідування лісу, парку.
Постконтактна профілактика. В осіб, які проживають на ендемічних територіях, швидке видалення кліща знижує ризик розвитку захворювання. Зараження малоймовірне, якщо тривалість прикріплення кліща становила менш як 24 годин, та високоймовірне, якщо понад 72 години.
