Кожної ночі і не один раз – це про повітряні тривоги. Перелякані уночі, за двома стінами панічно листаємо телеграм-канали, потім тішимося, вдячні нашим ППО. Проте, безсонна ніч ніколи не минає безслідно – втома, почуття розбитості супроводжуватимуть нас цілий день. А якщо така ситуація повторюється тривалий період кожної ночі? Виснажений організм, зайва вага, працездатність нульового рівня і це не увесь перелік: серйозні захворювання серцево-судинної і нервової системи, ожиріння, цукровий діабет – ось, що чекає на людину при хронічному недосипанні
Спати треба. Як це робити під час частих повітряних тривог, журналіст “Громадського Ревізора” спитала у практикуючого психолога Тетяни Паралюш? І одразу з’ясувала, що з початку повномасштабного вторгнення усі ми живемо у стані постійного стресу, навіть якщо видимих ознак тому не помітно, а психіка кожної людини така ж унікальна, як відбитки пальців, тому “чарівної” пігулки, котра допоможе у стані тривоги чи занепокоєння – її нема.
Хороших новини дві:
1. Наша психіка вміє адаптуватися до несприятливих умов;
2. Існують поради як “не поїхати дахом” в сучасних обставинах. Дуже прості, вони стануть відчутно допоміжними, якщо їх неухильно дотримуватися.
- То як виспатися під час нічних тривог, пані Тетяно? Чи таке взагалі можливо?
- Можливо. Отже спати лягаємо о 22:30-23:00. Не пізніше! За дві години до сну не читаємо, не дивимося, не слухаємо новини. Ліпше прогуляйтеся десь біля дому.
- Але через кілька годин лунає тривога. Страшно, коли зіскакуємо з ліжка через вибухи: серце колотиться, руки тремтять…
- Пийте воду дрібними ковтками з певними інтервалами. У стані гострого стресу в організмі відбувається сплеск гормону кортизол. Він добре виводиться водою. Спускатися у бомбосховище, чи ні – вибір ваш, але зачинити перед сном вікна дасть непоганий результат щодо якості сну.
- Що ще зробити, аби гормон стресу (кортизол) не накопичувався в організмі?
- Додайте собі фізичних навантажень. Особливо, якщо маєте малорухливу роботу. Йога, стрейчінг, бандмінтон. Нічого не подобається? Ходіть. Просто вийдіть з маршрутки на кілька зупинок раніше і йдіть пішки. Ще хороша порада – прибирання в хаті.
- Не рідкість, коли настрій нам псують саме близькі люди. Ось ми прогулялися вулицею, позбулися кортизолу, повернулися додому, а на нас чекає незадоволений родич. Все? Знову стресуємо?
- Так, треба уважно придивится до свого оточення. Ми маємо зеркальні нейрони, які “читають” зустрічну інформацію та успішно відображають її у нашому організмі. Тобто, песимістичні, непозитивні, тривожні люди заражають своїм настроєм нас.
- Що робити?
- Або уникайте такого оточення, або змінюйте себе: навчіться залишатися оптимістом і транслюйте оптимізм на оточуючих.
- Не завжди маємо можливість уникати домашніх песимістів, змінитися самому значно простіше. А як?
- Допомагайте іншим. Купіть старенькій сусідці продукти, перерахуйте посильний донат на ЗСУ, підтримуйте оточуючих. Звучить несподівано, але, допомагаючи іншим – ви будете змінюватися. Встановлюючи контроль над тими, кому допомагаємо – ми починаємо контролювати своє життя, тим самим зменшуємо свій рівень тривожності.
- А вивести загальну формулу, як заспокоїтися і не нервувати, можемо?
- Шукаймо кожен власний спосіб подолання тривоги. Якщо почуваєтеся спокійніше в іншому місті, селі, у мами – пакуйте речі і їдьте. Нема можливості виїхати – зверніться до лікаря. З великою повагою до пацієнта, випишуть ліки. Але не займайтеся самолікуванням. І я зараз саме про алкоголь. Ці напої підсилюють настрій, у якому перебуваєте. Коли сумно й тривожно – алкоголь пригнічує ще більше. Коли весело – алкоголь доведе до відчуття ейфорії. Не зайве буде тримати у смартфоні застосунки для ментального здоров’я.
- Ще можна час від часу влаштовувати собі та близьким свято… Чи свята не на часі зараз?
- Все на часі. Абсолютно все на часі, бо ми продовжуємо жити своє життя. Але пам’ятаймо: наші кордони закінчуються там, де починаються інші кордони. Тобто, ваше гучне свято не повинно заважати іншим. І крапка.
- *****
Насамкінець психолог вдалася до цитати Віктора Франкліна, психолога, який пройшов концтабір: “Першими зламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Потім ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто сфокусувався на своїх справах, без очікування того, що ще може статися”.
Якщо коротко: щоденні рутинні справи – це “броня” нашої психіки. Що у вас? Вдома прибрано?
