Пам’ятаєте дитячий віршик про добре і погане? Зараз діти за відповідями здебільшого приходять не до батьків, а до Інтернету. Та чи справді «добрі» речі вони там дізнаються? Як у сучасному розбещеному світі виховати гідну особистість дізнавався «Громадський Ревізор»
З кожним роком діти все більше хочуть стати дорослими, спробувати всі принади дорослого життя, а безконтрольний інформаційний потік цьому сприяє якнайкраще. Вже у 14 років окрім того, що хлопці та дівчата виглядають як випускники-студенти, так ще й їхня обізнаність у деяких питаннях просто вражає.
СПОТВОРЕНІ ЦІННОСТІ
Із розвитком сучасних технологій батькам та вихователям стає все важче контролювати дітей. Якщо вдома і у школі дитина здається нормальною, то дуже важко розпізнати чи це гра на публіку чи звична для неї поведінка.
«Мій сімнадцятирічний син зі мною взагалі не розмовляє. За день перемовимось декількома фразами та й годі, а в соціальних мережах він зовсім інший. Я випадково натрапила на його сторінку і не одразу повірила, що це моя дитина», – розповідає Марина.
Частіше за все батьки навіть не розуміють у який момент вони так віддалилися від своєї дитини. А бувають випадки, що повернути довіру без допомоги спеціаліста майже неможливо.
«Діти знаходять собі друзів із схожими проблемами та подібними моделями сім’ї. Так вони не відчувають себе одинокими, більше спілкуються із новими друзями і ще далі віддаляються від батьків, вважаючи що ті не розуміють їх проблем», – пояснюють психологи.
А заразом зазначають, що чим довше ігнорувати проблему, тим важче буде потім. Зараз непоодинокі випадки, коли через нестачу батьківської уваги підлітки починають шукати відповіді на свої питання в інтернеті. А сучасний контент аж ніяк не направлений на виховання розумної, вихованої особистості.
«Ви подивіться що зараз показують. У музичних кліпах напівоголені дівчата танцюють, у фільмах все вирішують бійками, а у комп’ютерних іграх і взагалі суцільна стрілянина. А ще й більшість головних героїв – соціопати, які вживають алкоголь та палять», – обурена Людмила, мати дівчини-підлітка.
І дійсно, в таких умовах дуже важко пояснити дитині що насправді добре, а що погано. Але для батьків особливо непокірних підлітків в Броварах є підмога – управління у справах дітей та сім’ї.
ЗОНА РИЗИКУ
На сьогоднішній день, на обліку в управлінні перебуває 45 підлітків, серед них 14 правопорушників, що потрапили до уваги співробітників відділу за вживання алкоголю чи порушення правопорядку.
«Якщо дитина скоїла злочин чи правопорушення, то ми беремо її на облік до нашої служби і проводимо комплексні роботи із сім’єю з залученням психологів. Кожні півроку ми отримуємо від шкільного психолога характеристику на дитину, аби розуміти чи маємо позитивні результати від нашої роботи», – пояснює головний спеціаліст відділу Владислав Завальнюк.
Але робота проводиться не лише з юними правопорушниками. На облік беруться також діти, батьки яких ухиляються від виконання батьківських обов’язків з різних причин, або діти, що зазнали насилля у сім’ї.
«Дитина – це дзеркало батьків. Поведінка в сім’ї отримує своє відображення у поведінці дитини. Саме поводження батьків із дитиною, методи виховання найбільше за інші фактори формують її особистість», – впевнена Світлана Гайдаєнко, психолог управління.
Окрім роботи в кабінетах співробітники служби разом із представники громадськості проводять рейди по місту. Вони направлені на те, аби виявити дітей, що прогулюють заняття в школі, або порушують громадський правопорядок. За останній рік під час рейдів виявили 11 дітей, що регулярно відвідують комп’ютерні клуби замість шкільних занять. Часто це відбувається через неуважність батьків до дитини, коли більшість часу підлітки покинуті напризволяще.
ВИХОВУВАТИ З ДИТИНСТВА
Останнім часом у суспільстві з’являється все більше дітей у яких відсутній імпульс-контроль. Це фізіологічна проблема, яку виявили лише нещодавно. Вважається, що у таких дітей недостатньо розвинена лобна частина кори головного мозку, через що їм дуже важко контролювати себе у деяких ситуаціях. Та якщо помітити це у дитинстві та розпочати комплексне корегування поведінки за допомогою системи покарань і заохочень, то можна досягти неабияких результатів.
«Головне – донести до батьків, що їх дитині потрібне особливе виховання. Багато хто сприймає подібний діагноз у штики і відмовляється визнавати проблему. Хоча у подальшому житті така нестриманість може зіграти із дитиною дуже поганий жарт», – пояснює Світлана Гайдаєнко.
Фахівці впевнені – невиправних дітей не буває. Потрібні лише терпіння та порозуміння з боку батьків. Тож прописні істини залишаються незмінними: увага, любов, взаємоповага та готовність до розуміння роблять дива навіть із найбільш проблемними підлітками.
Маргарита Струтинська
