Напередодні Дня пам’яті та примирення, який відзначається 8-го травня та 75-тої річниці Перемоги 9 травня, міська рада традиційно вшанувала усіх броварчан-фронтовиків, що пережили страшні часи Другої світової війни. Відділ сім’ї та молоді разом з міською організацією ветеранів завітали в кожну домівку, аби особисто привітати учасників кривавої війни 1939-1945 рр.
Не так багато їх лишилось у Броварах – фронтовиків, партизан, блокадників, на чию юність та молодість прийшлись воєнні роки. Нині у місті проживає всього 29 осіб, що є учасниками Другої світової війни. Більшості з них вже за дев’яносто років, наймолодші – 1933-го року народження та нині мають 87 років. Найстаршому ветерану Броварів, Михалко Якову Семеновичу, у червні виповниться 101 рік.
До Дня Перемоги міська влада вирішила особисто привітати кожного з них: учасників бойових дій – фронтовиків та партизан, людей, які рятували життя в медсанбатах або пережили блокаду.
«З кожним роком їх все менше, але ми дуже цінуємо цих людей. Для них це свято – найбільш важливе у календарі, адже вони на власному досвіді знають та все життя пам’ятають ту страшну війну. Букети квітів, вітальні листівки до 75-річчя Перемоги та невеличкі подарунки приємним сюрпризом до визначної дати», – зазначив голова Броварської міської ветеранської організації Надиров Тельман Фуадович.
Серед тих, до кого «Громадський ревізор» завітав разом Закренична Тамара В’ячеславівна.
«Ми прийшли вас привітати з Перемогою. Минуло 75 років після перемоги над нацизмом, і ми дякуємо Вам за це, Тамаро В’ячеславівно. Вітаємо зі святом від імені мера, міської влади і відділу сім’ї та молоді. Бажаємо міцного здоров’я та довгих років життя», – привітав ветерана Тельман Фуадович від імені усіх присутніх.
Тамара В’ячеславівна була медсестрою під час війни. Пройшла по всіх фронтах України, приймала участь у бойових діях. Її було поранено, через це демобілізовано з війська. Тож вона далі на захід не пішла, а лишилась тут, у Броварах. Потім багато років працювала медсестрою, пішла на пенсію у 70 років. Має дітей, онуків та правнуків.
Ветеран Дмитро Павлович Шкуропадський почувався не дуже добре під час візиту, і вітання за нього приймала донька.
«Нашому дідусеві вже 93 роки, він став дуже сентиментальний, а особливо у ці дні, коли напередодні свята показують багатофільмів, музичних привітань до Дня Перемоги. Він зараз слабкий, тож не хочу зайвий раз його турбувати. Вітання передамо неодмінно і дуже вдячні, що міська влада не забуває про наших стареньких».
У гарному здоров’ї та настрої зустрічав нас учасник бойових дій Микола Кирилович Мулявко.
Так співпало, що у Миколи Кириловича день народження саме 9-го травня. Цього року йому виповнюється 93. Незважаючина поважний вік, він жваво привітав гостей, подякував за подарунки та навіть запросив на частування. Фото на стінах кімнати свідчили про яскраве та насичене життя ветерана: ось він молодий у військовій формі, ось на весіллі радісно посміхається у камеру, а тут з онуками на колінах – прекрасне життя достойної людини.
Незважаючи на зламану ногу, у гарному настрої зустрічала делегацію Ганна Андріївна Мачуговська.
«Я завжди така шустра, але вже третій місяць не встаю через травму.Тож не можу, на жаль, вас навіть чаєм почастувати, – бідкалась Ганна Андріївна, зустрічаючи нас на ліжку. – Дякую дуже за привітання, мені приємно, що про нас не забувають та щороку вітають зі святом».
Ветеран Петро Максимович Бухал також з вдячністю прийняв привітання від делегації: квіти та листівку з поздоровленням, а важкий пакет з продуктами відразу поставили на стіл, аби не обтяжувати старенького.
Петро Максимович нещодавно перехворів, тож довго турбувати своєю присутністю не стали. Тельман Фуадович від імені міської влади та всіх присутніх привітав ветерана та побажав міцного здоров’я і довгих років життя 93-річному дідусеві.
З кожним роком ветеранів та учасників війни стає все менше, вік безумовно бере своє, а час невблаганний. Мине небагато років, і свідків тих історичних подій зовсім не лишиться серед нас.
Тому так важливо напередодні їх свята віддавати шану цим великим та поважним людям, які на своїх плечах принесли Перемогу у Другій світовій війні. Вони подарували світу мине небо, свободу та можливість жити вільно на своїй власній землі. Сьогодні вони – жива історія, а їх спогади цінніші за будь-який підручник з історії.
Як би не змінювались часи, люди які жертвували своїм життям заради свободи рідної землі, достойні довічної поваги та доземного укліну. Ветерани, дякуємо вам за Перемогу! Вічна пам’ять тим, хто так і не повернувся додому…
Кожен з нас повинен завжди пам’ятати їх великий подвиг, щоб не допустити повторення тих жахливих подій. Мільйони втрачених життів, зламаних доль… Вкрадене дитинство… Пам’ятаймо про це та прикладаймо всіх зусиль, щоб ніколи знову не повторилась така жорстока і кривава війна.
