Сьогодні ми знову повертаємось до справ ДП «Броварський радіопередавальний центр». А точніше, до земельної ділянки площею 94 га, яка стала чи то «справою честі», чи то джерелом політичної наживи для деяких особистостей. І хоча, як то кажуть «віз і нині там», ми продовжуємо інформувати наших читачів про ситуацію навколо цієї скандальної ділянки. Наш співрозмовник – засновник компанії ТОВ «Інтер-Профіт» Анатолій Гунько
Кор.: Пане Анатолію, з часу нашої розмови минуло досить часу. Що змінилося за даний час і взагалі, чи є якісь зміни?
– Так, зміни звичайно є, тому що Павло Різаненко не покидає надій та спроб заволодіти ласим шматком землі, який немов той магніт манить його та його поплічників. Задля втілення в життя заповітної мрії заволодіти та розпиляти такі милі його оку гектари, народний обранець здатен навіть на несамовито героїчні поступки.
Кор.: Що ви маєте на увазі?
– Справа в тому, що Павло Різаненко останнім часом у власній уяві перейшов на новий рівень свідомості – він вважає себе вищим за державне правосуддя. На його переконання, якщо суди приймають рішення, які не співпадають з його баченням, вони апріорі є незаконними, а судді, які їх прийняли – корумпованими. Він навіть виносить такі питання на розгляд спеціальної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, де сам являється заступником голови.
Незрозуміло, звичайно, причому тут комісія з питань приватизації, оскільки питанням оцінки відповідності судових рішень займається комітет з питань правової політики та правосуддя. Проте наш опонент не лише виніс це питання на комісію, а й домігся прийняття позитивного для себе рішення. Цим прецедентом народні обранці породили такий правовий абсурд, що його навіть соромно друкувати в інформаційному виданні. Такий перл Павла Різаненка можна надрукувати лише в журналі «Перець» в рубриці «страшне перо не в гусака».
В цьому рішенні Різаненко виклав всі свої мислимі і немислимі фантазії: і що скасоване Верховним Судом рішення є чинним саме в тій частині, яка подобається нардепу, і що судді, які приймали рішення не за його сценарієм, мають бути покарані, причому це судді від першої до останньої інстанції, бо він програв всі суди. З описаного залишається зробити висновок: в Україні потрібно ввести ще одну ланку над Верховним Судом України – суд Павла Різаненка – великого законотворця та вершителя правосуддя.
Кор.: На вашу думку, чому Павло Різаненко йде на такі дії?
– Ну, розумієте, якби це була адекватна людина, то її дії та кроки можна було б логічно пояснити, а тут… Але для мене є лише одне пояснення – це тиск на суди, правоохоронні, державні органи, з метою відібрати у нас власність. Він змінює вектори атак майже щомісяця – як тільки я відбиваю одну атаку, миттєво слідує інша. Причому вчора він говорив одне, а завтра зовсім протилежне, і робить це так впевнено і затято, що сам починає вірити в ту нісенітницю, що несе.
От наприклад, 1 березня відбулося судове засідання в Вищому адміністративному суді України, де Різаненко, незважаючи на несамовитий тиск з його боку на суд, зазнав поразку. Суд розглядав заяву про те, що в ДП «Броварський РПЦ» ніколи не було державного акту на землю площею 36 га. Мовляв, копія надана арбітражним керуючим Буличовим – це фальшивка. Проте на своїй прес-конференції, що відбулась в лютому на тому ж РПЦ він заявляє, що акт на 36 га є, а на іншу частину земельної ділянки немає. Тобто, він навмисно вводить в оману як суд, так і громаду. А можливо це вже є моделлю поведінки нашого нардепа. За його останньою фантазією, виявляється, державне підприємство, яке існує з 1939 року, на землях якого стояли цехи, майстерні, передавальні вежі взагалі не мало в користуванні землі!
Кор.: А чому так? І що з цього приводу говорить новий в.о. директора Броварського РПЦ?
– Справа в тому, що до Броварської міської ради пройшла ціла армада прихильників ідей Павла Різаненка – це так звані «демократичні сили», які готові включитися у дерибан броварської землі. Серед них представники БПП, Демальянсу, Самопомочі. Зараз Різаненко так регулярно ходить на засідання міськради, бо відчуває – пастві потрібен чабан! Він спалахнув ідеєю, що землю потрібно забирати не на держпідприємство, яке нею користувалося з довоєнних часів, а передати у розпорядження міської ради, щоб потім через своїх депутатів успішно «роздерибанити» її.
Його заклики – роздати учасникам АТО – це звичайний обман. Різаненко прекрасно знає, і про це він сам неодноразово заявляв, що за новим генпланом там промислова зона, а за старим – дорожня розв’язка та висотне будівництво. Отже, мова про ділянки під індивідуальне будівництво не йде і ніколи не йшла – це все брехня і популізм Різаненка.
А із новим в.о. директора РПЦ Олексієм Скочко взагалі детективна історія. Після того як цей молодий хлопчина дивним та протизаконним чином став в.о. директора РПЦ, він разом зі мною та Сергієм Буличовим пробував себе на вакантну посаду директора Броварського РПЦ та прийняв участь у конкурсі. Конкурсна комісія вирішила, що жоден з кандидатів не підходить на вказану посаду, про що було опубліковано на сайті Держспецзв’язку.
І тут раптом в судовому засіданні 24 лютого ми дізнаємося, що наказом від 31 січня 2016 року Олексій Скочко призначений директором Броварського РПЦ. Тобто таке призначення відбулось поза конкурсом, в порушення діючого законодавства та статуту підприємства. Незважаючи навіть на ті обставини, що Олексій Скочко вже два місяці не виплачує заробітну плату працівникам підприємства, за борги по електроенергії відключили світло, податки не сплачуються, через відсутність охорони підприємство розграбовується. Але і Олексію Скочко, і Павлу Різаненку начхати на все це – земля важливіша. Скочко, нехтуючи інтересами держави, підтримує ідею свого «боса» і також твердить, що земля держпідприємства – це міф, насправді її нема, вона комунальна.
І начхати їм усім на норми Земельного кодексу України, начхати, що підприємство багато років платило земельний податок в бюджет міста Бровари (до речі за борги по земельному податку підприємство й збанкрутіло), начхати що підприємство разів з десять зверталося до міської ради з заявами надати пільги з земельного податку. Відповідь одна – немає акту – немає землі.
Навіть іноді стає страшно, як жити в країні, в якій навіть ті, хто створює закони, втрачають почуття землі під ногами, плюють на закони та правила і не несуть покарання, бо вони недоторканні.
Кор.: Ви згадали про березневе рішення Вищого адміністративного суду. Це щось важливе?
– Розумієте, Різаненко будь-який судовий процес перетворює в шоу. Він навіть програшне рішення намагається представити як «чергову перемогу». Але не цього разу. Тому що врешті-решт Вищий адміністративний суд з шостого разу (!) поставив крапку і сказав, що з землею все законно. Закінчилась карусель Різаненка, лопнула врешті мильна булька, яку він роздував. Звідси і мовчання з боку народного депутата. Бо сказати вже просто нема чого.
Кор.: На вашу думку з цим судом закінчились цінезрозумілі судові війни?
– Я думаю ні. Я ж говорив – це людина живе за своїми законами. Зараз він почне якийсь новий напад. Не даремно ж він почав закидати, що землі РПЦ – комунальні. Зараз знову почне тиснути на прокуратуру, щоб ті подавали віндикаційний позов про витребування землі. І знову почне роздуватися мильна булька, яку він буде «піарити» разом зі своїми трубадурами в інтернеті. Це його життєве кредо – творити у віртуальній реальності та відверто плювати на справжні проблеми броварчан.
Олена Марченко
