Село Літки знову в жалобі – від отриманих поранень на війні помер Герой-захисник Андрій Петренко
Андрій народився 29 серпня 1985 року у місті Первомайськ Луганської області. Він був третім сином у матері Людмили Василівни. (Перші двоє синів народилися в шлюбі з Семяністим Олексієм Петровичем, який загинув на шахті в 1980 році.)
В 1996 році родина переїжджає до села Літки, де до місцевої школи починає ходити юний Андрій.
Після закінчення школи в 2002 році, Андрій навчається в Київському геологорозвідувальному технікумі. Після випуску деякий час працює за професією. Трудова діяльність продовжується в сусідньому селі Рожни, де Андрій сім років пропрацював на приватній фірмі з виготовлення металопластикових вікон. Останнім місцем роботи була служба таксі Bolt.
З початком широкомасштабної війни росії проти України Андрій одним з перших долучився до місцевої самооборони села Літки. Через два тижні перейшов до територіальної оборони міста Києва, звідки добровольцем вступив до лав ЗСУ та прийняв Присягу на вірність українському народові.
Проходив військову службу на посаді стрільця – помічника гранатометника 3 відділення 2 взводу зведеної роти військової частини А4081.
Останнім місцем виконання бойових задач підрозділу була Луганська область (неподалік населеного пункту Вовчоярівка). За іронією долі, менше ніж в 50 кілометрах знаходиться місто, в якому народився Андрій. В телефонних розмовах з мамою чоловік неодноразово говорив, що він приїхав на батьківщину.
На жаль, саме тут і обірвалося життя Андрія. 20 червня 2022 року під час артилерійських обстрілів росіян Андрій отримав осколкове поранення в область паху. Військового встигли передати в руки кваліфікованих лікарів, але через внутрішню кровотечу Андрій помер на операційному столі.
Станом на 23 червня тіло захисника знаходиться в морзі міста Дніпро. Після оформлення всіх документів Андрія привезуть додому, де поховають на Дарницькому кладовищі села Літки.
Андрій вів здоровий спосіб життя та допомагав іншим людям позбутися шкідливих звичок. Приймав активну участь в роботі реабілітаційних центрів. Був віруючою людиною, не пропускав жодного недільного богослужіння та мріяв створити родину.
За менше ніж місяць Людмила Василівна втратила двох синів. Середній син – Семяністий Олексій Олексійович (10.04.1974 р.н.) працював провідником Укрзалізниці та загинув 22 травня 2022 року під час ракетного обстрілу міста Малин (Житомирська область). Олексій та його дружина Наталія Павлівна були залучені для забезпечення перевезення особового складу. В березні подружжя на добровільних засадах брало активну участь в евакуаційних перевезеннях.
За матеріалами сайту Зазимської сільської територіальної громади
