Завтра, 16 червня, у селі Плоске відбудеться церемонія прощання з військовослужбовцем Віталієм Топіхою, який від важких поранень, що отримав в бою на Сході, помер у госпіталі міста Дніпра
Віталій Топіха народився і виріс у селі Плоске Броварського району. Там проживав, навчався у Київському Політехнічному Інституті. 25 лютого село проводжало на війну одразу чотирьох юнаків. Усі вчилися в одному класі сільської школи.
“Ніхто мене не бере, бо я не по повістці йду”, – засмучений Віталій стояв біля військкомату. Ліна Саченок прийшла туди проводжати свого брата, а зустріла однокласника.
“Ці хлопці отримали повістки, а Віталій – ні. Він сказав, що не зможе залишатися вдома, коли його найближчі друзі будуть боронити Україну. Пішов у військкомат вимагати, щоб і його взяли до лав ЗСУ. Ми разом росли, пліч-о-пліч, він просто не міг допустити, аби хлопці воювали без нього”, – згадує Віталія Ліна.
У її спогадах Віталій Топіха назавжди залишиться 26-річним життєрадісним, смішливим, позитивним найближчим другом.
“Перед відправленням я усіх чотирьох повела до церкви. Просила батюшку, аби благословив їх у дорогу і на щасливе повернення. А він не повернувся…”, – Ліна плаче та розповідає, що за будь-яких негараздів, Віталій завжди повторював: “Тільки не плач”.
Допомогти фінансово сім’ї загиблого воїна можна за реквізитами: 5363542012928934 (карта Топіхи Дарини)
“Зараз він би теж витер мені сльози й сказав “тільки не плач”. Навіть не розказував нам, де саме знаходиться, щоб ми не хвилювалися. За два тижні до смерті зателефонував, поділився планами після повернення. Хотів полетіти в Турцію і пішки обійти всю країну. Не цікаво було йому бачити те, що пропонують кожному туристу. Хотів відчути Турцію справжньою. А потім попросив мене написати йому вірш”.
Ліна не встигла. Вірш написала після смерті Віталія. Завтра прочитає його над домовиною друга.
Церемонія прощання з Героєм-захисником відбудеться 16 червня. Близько 10:30 тіло загиблого військовика привезуть додому у село Плоске.
Односельців просять зустріти Захисника живим коридором.
