Трохи історії для розуміння поточної ситуації. Батьківщина гречки — Гімалаї та Тибет. В часи СРСР її стали просувати як «дуже корисну», оскільки ставка була зроблена саме на неї. Для споживання її вирощують переважно у Китаї та росії, на які приходиться до 70% загальносвітового обсягу. В інших країнах світу вона виробляється або для вихідців з Радянського Союзу, або для додавання до сухих сніданків. Окремо майже ніде не споживається
Гречка увійшла в нашу країну разом з хлібом, молоком та м’ясом до так званих соціальних продуктів, на основі яких рахувався споживчий кошик та рівень забезпеченості населення.
В Україні гречка вирощується фермерами, тобто невеликими виробниками, які при виборі того, що будуть сіяти, кожного року враховують лише прибутковість. І гречиха їм не видається цікавою. Саме через це її виробництво в країні скоротилося за 20 років у 4,6 разів і продовжує падати.
2022 рік буде виключенням через захмарні ціни, які вже перетнули позначку 100 грн. за кілограм, і тим самим надприбуток виробників. Звісно її можна завозити з Китаю, але досвід показав, що українці не хочуть купувати китайський продукт через інший смак та маленький розмір. А з росії звісно з 2014 року вона майже не завозиться. Тому до нас гречку імпортують з усіх країн світу: з Казахстану, Білорусі та навіть Німеччини.
Навесні цього року спостерігався ажіотаж на посівний матеріал, і зараз вже зрозуміло що цього року зберуть врожай значно більший за минулорічний. Це в свою чергу потягне ціни вниз і крупа буде коштувати у вересні близько 70-80 грн. за кілограм.
Можливо навіть хтось з виробників захоче одразу спустошити свої склади, розпродавши всі залишки для зниження ризику, і ціна на ринках, тобто за готівку, може «просісти» до 60 грн. Тоді й слід запасатися крупою, оскільки через високі ціни на енергоносії, її зберігання не буде дешевим, а одразу вплине на вартість гречки для нас.
Голова Асоціації постачальників торгівельних мереж Олексій Дорошенко
