Як би там не було, а послугами державної медицини, принаймні один раз, користувався кожен. Впевнені, що цей прийом запам’ятався скоріш за все не в найкращих кольорах. А все через довжелезні черги під кабінетами
Якщо зранку прийти до поліклініки, дорослої чи дитячої не має значення, то можна потрапити у довжелезну чергу за талонами. А можна навіть і піти ні з чим, якщо талони розберуть до вас. Потім, вся черга розбрідається хто куди. Хтось до хірурга, хтось до окуліста, а хто і до ЛОРа під кабінет. Одна велика черга перетворюється на декілька менших і тут починається найцікавіше.
ТІ, ХТО ЛЮБИТЬ ПЕРЕСТРАХУВАТИСЬ
«В мене в талончику написано 9.15. Я сиджу, чекаю вже півгодини. То комусь «просто запитати», а хтось разом із лікарем без черги пройшов, а то й взагалі буває, що колега в кабінет зайде і черга зсувається. Скільки себе пам’ятаю, завжди треба до часу в талончику ще хвилин 15-ть додавати. Раніше не зайдеш. А сьогодні в неї дівчина он зайшла і замість восьми хвилин вже двадцять там сидить», – жаліється Валентина Володимирівна, яку ми зустріли під одним із кабінетів поліклініки.
Великі черги і до кабінетів мануальної терапії. Аби здати кров на аналізи чи забрати результати треба вистояти чималий людський «коридор». Однак, коли ми підійшли ближче, то виявилось, що черги насправді дві. Хтось стоїть вже за результатами, а хтось лише чекає на зустріч із голкою.
«Мені сказали після другої за аналізами приходити, але я тут поряд живу, думаю забігти дізнатись перед роботою, можливо раніше зробили. Стою чекаю», – розповідає Ірина.
І таких людей в лікарні більшість. Тих, хто прийшов «трошки раніше». Хтось за талончиком записаний на 11 годину, але вирішив прийти раніше про всяк випадок. Комусь призначено на першу, а він прибіг о десятій в надії «проскочити». Саме такі люди і створюють здебільшого черги.
«У нас все за графіком. Зранку люди розбирають талончики і потім вже ідуть до спеціалістів, коли їм призначено. Хто встиг раніше, той одразу і чергу під кабінетом займає, а хто на другу половину дня записується, той після обіду приходить», – розповідає про талонну систему Наталія Волошина, заступник головного лікаря з дитинства та пологової допомоги.
БЕЗ ПРОБЛЕМ НІКУДИ
Звісно, бувають і форс-мажори. Наприклад, у вівторок в дитячій лікарні склалася просто неймовірна нерозбериха із талонами і чергами до кабінетів. Спочатку люди сиділи в двох чергах до різних педіатрів, а потім їх неочікувано об’єднали в одну, але вже без талончиків. Виснажені діти і батьки, які і так сиділи під кабінетами декілька годин, врешті решт підняли неймовірний ґвалт.
«У нас великий брак педіатрів. На 21 дільницю в нас їх лише 6. Ніхто не хоче іти працювати на таку зарплатню. В нас спеціалісти віком по 40-50 років. Ми вже і так перевели до дорослої амбулаторії підлітків від 15-річного віку. Але все одно брак кадрів дає про себе знати», – коментує ситуацію Віра Гребенець, заступник головного лікаря центру первинної медико-санітарної допомоги.
Її підтримує і Валентин Багнюк, головний лікар Броварської центральної районної лікарні: «Це ж смішно! Ви бачили зарплату лікарів? Вони у мене цілодобово на роботі, приймають по 60-70 пацієнтів за день, а грошей за це отримують такий мізер, ще й із величезною затримкою. Хто піде на такі умови працювати?» – питає він в наших журналістів.
А ВИХІД ДЕ?
Ситуація виходить і дійсно патова. Зарплата маленька, нові кадри до лікарні не надходять, а люди хворіти не перестають. І шо ж робити? З цим питанням ми вирішили звернутись до пересічних броварчан. Більшість людей, яких ми зустріли на вулицях міста взагалі відхрещуються. Нібито лікарнями користуються лише в екстрених випадках, великих черг не бачили, як змінювати ситуацію не знають. Люди ж, яких ми опитували в лікарні відповідають більш емоційно. Черги вони бачать, просиджувати години під кабінетами їм не подобається. Але от реального виходу, окрім як збільшити лікарям зарплату або і взагалі перезавантажити кадровий склад поліклініки, не знають.
«Лікарі, вони як і педагоги. Повинні допомагати людям за покликом душі. Їх задача – заспокоїти пацієнта, надати допомогу чи консультацію, а не грубити і вовком дивитись. Але в той самий час я чудово розумію, що на одному ентузіазмі далеко не поїдеш. Без відповідної мотивації ніхто довго працювати не буде. Тож треба збільшувати зарплатню їм, щоб отримували, як в приватних клініках», – роздумує броварчанка Людмила.
«Перш за все нашим законотворцям потрібно визначитись яка саме у нас медицина. Звернути увагу на досвід США і Європи і вже звідти «танцювати». Україна – єдина країна, де лікар безкоштовно прийде до вас додому незважаючи на погоду. В нас не страхова медицина, як в Америці і ми не сплачуємо штрафи за необґрунтовані виклики, як в Германії. Потрібно змінити відношення людей до лікарів і в той самий час привести до ладу всю медичну систему», – підсумовує Віра Гребенець.
Отже, на превеликий жаль, ситуація залишається незмінною. Але змінювати її не нам з вами, а як то кажуть, «сильним світу цього».
Кристина Славінська
