В Броварах – «судинна катастрофа». Із року в рік кількість інсультів у місті та в районі тільки збільшується. «Громадський ревізор» дізнався, яким чином можна змінити статистику на краще та зробити процес одужання пацієнта ефективнішим.
Інсульт не дарма називають судинною катастрофою, адже хвороба розвивається вкрай несподівано та швидко і часто призводить до тяжких наслідків. Цей недуг прийнято вважати хворобою людей пенсійного віку, проте його жертвами може стати й активна молодь, яка веде повноцінне життя, займається інтелектуальною працею або керує власним бізнесом. Тобто інсульт може будь-кого застати зненацька. Головне – при перших же його ознаках необхідно негайно звертатися по допомогу, стверджують фахівці.
«При інсульті є золотий період – перші кілька годин, а саме до трьох годин, коли допомогу ще можна надати ефективно. Якщо ж запізнитися, то до повноцінного життя людина вже не зможе повернутися – або помре, або залишиться інвалідом на все життя», – розповідає Сергій Борзенков, завідувач Центру нейрохірургії у Броварах.
ВИЖИВАННЯ ПІСЛЯ ІНСУЛЬТУ СТАЛО ПРОБЛЕМОЮ
Раніше в Броварах були проблеми з нестачею дорогоцінного часу, адже пацієнтів відвозили до столичних лікарень. Сьогодні ж це питання відпало – швидкі везуть хворих до Броварської центральної районної лікарні. І це дає свої результати: показники смертності у місті та районі кращі, ніж у Європі. Минулого року було зареєстровано 616 інсультів, серед них тільки 25% з летальними наслідками. В європейських містах ця цифра 37–50%.
Проте, за відсутності однієї проблеми з’явилася інша. «Підвищення виживання» серед пацієнтів – перетворюється на тягар. Адже потрібно якимось чином проводити реабілітацію. Хворі після тяжких інсультів в перші дні потребують інтенсивної терапії. Повноцінних умов для цього ані у місті, ані у районі – немає.
НЕСТАЧА ЛІЖОК ТА МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ
На сьогоднішній день в ангіоневрологічному відділенні, куди потрапляють пацієнти після інсульту, всього 45 ліжок. Вони зазвичай всі зайняті, до речі, в більшості хворими із зовсім іншими недугами.
«Хірургія, травматологія, нейрохірургія оперують своїх хворих і всіх після операції вони направляють до реанімації, яка в лікарні одна. Поки вони не вийдуть з наркозу. На наших пацієнтів місця інколи не вистачає», – каже завідувач ангіоневрологічного відділення БЦРЛ Олексій Онопрієнко.
Проте, найстрашніше те, що догляд за всіма пацієнтами одночасно здійснює… УВАГА! … одна-дві медичні сестри та одна санітарка! Чи можуть вони надавати повноцінну медичну допомогу? Відповідь очевидна. Якщо крапельниці поставити встигають, то цілодобово сидіти над пацієнтами не виходить. Тому все піклування за пацієнтами «на плечах» у родичів, що негативно впливає на ефективність реабілітації.
«Важливо, щоб не родичі сиділи та тряслись над пацієнтом, а медичний персонал»,– додає Олексій Онопрієнко.
ІНСУЛЬТНИЙ ЦЕНТР – НЕОБХІДНІСТЬ
Аби пацієнти після інсульту не залишались без уваги, лікарі вже не перший рік наполягають на створенні у Броварах інсультного центру, який буде орієнтований саме на таких хворих. Для обслуговування правобережної частини Київської області пропонують його створити у Білій Церкві, а для лівобережної – у Броварах. Як успішний приклад наводять регіональний інсультний центр за принципом Stroke Unit у Вінниці. Там для реабілітації хворих є 15 ліжок, які обслуговують 69–75 медичних працівників. Тобто за кожним хворим доглядає не тільки медсестра, а й черговий лікар, невролог та три санітарки. До того ж, кожен пацієнт постійно перебуває під контролем сучасної медичної апаратури. Щороку до відділення поступає близько 800 пацієнтів.
Броварські лікарі пропонували подібний заклад ще задовго до його появи у Вінниці – у міському парку біля озера, де багато років була занедбана будівля Броварської пошуково-знімальної експедиції-60. Нині там лікарня відновного лікування СБУ. Зараз же вони мають менше амбіцій – пропонують провести реструктуризацію ангіоневрологічного відділення і створити на його основі інсультний відділ. Поставити лише 6 ліжок для інтенсивної терапії та 4 ліжка для ранньої реабілітації. Обладнати палати сучасною технікою та позбавити родичів необхідності цілодобового нагляду за хворим.
«Потрібні такі палати, де буде сидіти над кожним хворим медсестричка, лікар наглядатиме, буде відповідна апаратура. Тобто блок інтенсивної терапії як реанімація. Перші 2–3, ну максимум 7 днів. Потім будемо переводити в палати по 2–3 ліжка з душовими та туалетами. Вони в нас є, зараз там ремонт йде»,– розповідає Олексій Онопрієнко.
Проте, вся ця ідеальна картина поки залишається тільки у мріях броварських лікарів. Звідусіль лунають відмовки. В МОЗ України запевняють, що на подібну ініціативу немає державних коштів.
Броварські ж лікарі не здаються. Стверджують, що головне – розпочати, а місце знайти – не проблема. Зараз на першому поверсі БЦРЛ пустує 4 палати, які ідеально підходять для інсультного відділення.
«Палати стоять без діла. Тим паче, вони прямо навпроти томографа – це дуже добре»,– запевняє Сергій Борзенков, завідувач Центру нейрохірургії в Броварах. До того ж, для початку можна обійтись і без суттєвих грошових вливань, додає лікар: «В обласній лікарні вже організували подібний інсультний центр. І багато грошей для цього не знадобилось. Спочатку зробили елементарне оснащення, а вже по ходу роботи закуповують нові апарати та інше. Тобто це процес, який йде постійно. Головне – розпочати».
Не вдарить по-кишені і заробітна плата медичного персоналу. Враховуючи їхні мізерні ставки, введення додаткових суттєво не вплине на бюджет лікарні та району, але забезпечить належний догляд за пацієнтом та достатній контроль процесу лікування та одужання. Як наслідок, це має значно зменшити рівень інвалідності у суспільстві.
Отже, як-то кажуть «було б бажання, а можливість завжди можна знайти».
Катерина Ковальська
