Дистанційному навчанню в Україні — рік. Минулої весни школярам довелося змінити парти на гаджети, а вчителям «на ходу» вигадувати нові формати уроків. До освіти в умовах карантину ніхто готовим не був. Але минуло достатньо часу, щоб успішно підлаштуватися під реалії сьогодення і процес навчання можна було б назвати повністю налагодженим, якби не ті самі проблеми, що й рік тому
Як змінилась ситуація за останній рік? Чи реально навчити першачка писати дистанційно та яких нам чекати випускників – осяяних знаннями, чи невігласів, що байдикували, ховаючись за чорними квадратиками в Zoom?
91% учасників освітнього процесу у Броварах пристосувалися до карантинних умов навчання. Вчителям цікаво знаходити різні ресурси, пропонувати нові форми проведення уроку. Дітям - цікаво виконувати завдання, коли треба знайти якусь інформацію самостійно та отримати заохочення від учителя.
Найболючішим негараздом залишається брак гаджетів – інформує головний спеціаліст відділу загальної і середньої професійної технічної та вищої освіти Віта Литовченко:
«Якщо школи в достатній кількості обладнані комп’ютерами та швидкісним інтернетом, то такі блага цивілізації доступні нині не всім дітям. Є сім’ї, де один комп’ютер на всіх, у деяких його немає зовсім. Навіть смартфони не у всіх школярів є. Хтось з батьків залишає свій, щоб дитина мала можливість вчитися.
Ще підводні камені – це слабка комунікація батьків з педагогами. Вчитель мав би розписувати щоденний графік роботи, але часто стається так, що батьки не знають, чим займатиметься їхнє дитя. Крім того, у відділ надходять скарги на педагогів, котрі для учнів перших-других класів проводять урок традиційних 30-40 хвилин, чим порушують затверджений Міносвіти санітарний регламент, яким сказано, що першачки можуть працювати в Zoom не більше 10 хвилин, учні 3-4 класів – не більше 15 хвилин».
А що говорять про викладацький досвід на дистанції самі вчителі? Журналісти «Громадського ревізора» дібрали кілька питань та звернулися з ними до освітян.
1. Відомо, що організувати дитину до навчання вдома важче, ніж в класі. Що можна сказати про успішність школярів? Як контролюється рівень знань вчителями?
Директор Броварської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. №7 Ольга Жигульова:
– Добросовісні діти і дистанційно продовжують вчитися, а безвідповідальні – ставлять чорний квадратик і все «мене ніхто не бачить, я можу робити все, що хочу». Попервах чимало дітей користалося такою можливістю просачкувати урок. Але ми ввели правило – в онлайні маєш підписатися під своїм іменем і вчитель має бачити обличчя, а не аватарку.
Директор Броварської загальноосвітньої школи №3 Лілія Гладишевська:
– Відмінність безумовно є, ми всі це розуміємо. Хоча у нашому колективі ми вчимося за розкладом. Це дуже зручно – обговорювали різні варіанти, але зупинилися саме на затвердженому у нас розкладі занять, з дотриманням усіх санітарних норм, звісно. Урок в зумі триває 30 хвилин. Тим більше, якщо він у форматі лекції, то дитина може слухати матеріал, не вмикаючи відеозв’язок, виходячи в ефір тільки з мікрофоном, і відбувається чудова бесіда у формі питання-відповіді.
Додатково, щоранку учитель повідомляє учнів у якому форматі буде проходити урок та дату наступного заняття. Наприклад, сьогодні після уроку кілька учнів повідомили мені, що не зможуть приєднатися через технічні причини. І одразу отримали завдання, а я знатиму на кого звернути увагу в першу чергу під час наступної зустрічі на уроці.
2. Які типові скарги надходять директору від вчителів і батьків?
Директор школи №3 Лілія Гладишевська:
– Скарга єдина – технічне забезпечення. Батькам не шкода купити дитині вартісний телефон, коди дитина натомість потребує для навчання хоча б планшет. Розмір екрана в смартфоні при цьому чомусь не враховується, але вчителям висловлюють претензії, що з їх вини діти надто багато часу проводять перед монітором. А якщо в сім’ї кілька учнів плюс батьки працюють дистанційно, то питання про забезпечення кожного гаджетом досить гостре.
Дистанційне навчання – це взагалі виклик часу. Тоді, як воно починалося, то вимагало внутрішньої мобілізації педагогічного колективу. Ми організували і навчання, і взаємодію. Зараз – це повноцінна заміна інституційній формі.
Директор Броварського Навчально-виховного комплексу Андрій Холодний:
– Типові скарги. Здебільшого вчителі скаржаться, що на зв’язок вийшло 10 учнів із 30. Є діти свідомі – попереджають, а є такі, які потім розказують, що були в селі, нема інтернету тощо.
Директор школи №7 Ольга Жигульова:
– Батьки скаржаться, що залишаючи дітей вдома, вони не до кінця знають, вийшли чи не вийшли їх діти на навчання. Вчителям важко, довелося повністю перебудовуватися. Тепер треба одночасно використовувати дошку, говорити, робити презентацію, слідкувати, хто присутній, хто офлайн, що в учня на аватарці, як він підписаний. Аватарки, – до речі, окрема проблема, на них іноді відволікається увесь клас. Педагоги скаржаться, що діти під час конференцій часто публікують якісь геть непристойні речі.
Уроки перериваються через перенавантаження в мережі. Переповнені месенджери у вчителів, адже діти задають вчителю додаткові питання по темі аж до 12-ої, першої години ночі щодня.
Директор загальноосвітньої школи №10 Надія Боліла:
– Дистанцiйне навчання займає набагато бiльше часу у вчителiв, адже навчальний матерiал потрiбно ретельно вiдбирати, щоб дати учням необхiдне i в той же час зацiкавити їх, змотивувати до самостiйної роботи.
Батьки, оскiльки працюють, не можуть придiляти багато часу дiтям, а дистанцiйне навчання все ж таки вимагає контролю з боку батькiв.
3. Чи можна успішно навчати дітей початкових класів дистанційно?
Директор Броварської ЗОШ №3 Лілія Гладишевська:
– Складнощі виникають у першачків та другокласників. Щоб провести повноцінний урок, бажано, щоб біля дитини сидів хтось дорослий – мама чи тато. Коли сидить тридцять малюків, тобто повний клас, – це купа технічних складнощів, як-то увімкнути чи вимкнути мікрофон, звісно, ні про яких 15 хвилин мова не йде. Я дуже пишаюся своїми колегами початкової ланки, бо організувати навчання в таких умовах – це справа честі. З третім-четвертим класом значно простіше. Наші педагоги записують відеоуроки, щоб батьки в разі необхідності могли повернутися до предмету. Це хороша практика, яка нами використовується доволі активно.
Директор Броварської школи №10 Надія Боліла:
– Можна, за умови, що й батьки придiлятимуть час. Оскiльки молодшi школярi ще не настiльки самостiйнi, аби самим навчитися читати-писати.
4.Побутує думка, що дистанційна освіта дасть суспільству покоління невігласів, неграмотних спеціалістів у майбутньому. Прокоментуйте.
Директор Броварської ЗОШ №3 Лілія Гладишевська:
– Безумовно, важко передати через гаджети ту енергетику, яка існує в класі. Але такі реалії сьогодення. Тому їх треба сприймати: от таке життя, такі умови. Щодо невігласів. Проблема дитина-гаджет напевно постає у кожній родині. Але треба розуміти, що ці діти прийшли у світ з інтернетом. І вони вже не можуть без нього. І не будуть без нього.
Мене, наприклад, як педагога, більше турбує, що дитина зараз більш обмежена у трудотерапії в силу тих же карантинних обмежень.
Дітей-старшокласників я вже бачу, як сформованих особистостей, орієнтованих на майбутнє, вмотивованих. Якщо учень не вмотивований до навчання, то гаджет тут ні до чого. Повірте, він і в класі сидить і не працює.
Директор Броварського НВК Андрій Холодний:
– Середньої освіти це не стосується. Все одно всього вивчити неможливо. Програма перенавантажена і половина отриманих у школі знань дітям ніколи в житті не знадобиться. А якщо мова йде про випускників ВНЗ – так. На нас невдовзі чекатимуть «видатні» спеціалісти.
Директор Броварської школи №7 Ольга Жигульова:
– Напевно кожен з нас знає спеціаліста, який і при звичайній формі навчання здобував освіту «дистанційно».
Директор Броварської школи №10 Надія Боліла:
– Вважаю, що якщо дитина зацiкавлена в отриманнi знань, дистанцiйне навчання дасть їй бiльше можливостей, оскiльки в ньому застосовується пошуковий метод, а вiн розширює кругозiр школяра.
5. Як контролюється рівень знань учнів?
Директор Броварського НВК Андрій Холодний:
– Вчителі відслідковують в онлайн форматі, звісно. Це, наприклад, тестування на 45 хвилин. Так, діти можуть скористатися інтернетом, шукаючи правильні відповіді, та повірте – у нас є такі учні, що отримували завдання додому, де могли скористатися чим завгодно, але приносили контрольну з помилками.
Директор Броварської ЗОШ №3 Лілія Гладишевська:
– Це формат контрольних з різних завдань. З початку пандемії під час нетривалих періодів інституційного навчання були проведені зрізи знань на різні теми. Треба сказати, що деякі вчителі скористалися набутими під час і для «дистанційки» методиками та застосували їх в інституційній формі навчання. Тобто і для вчителя дистанційне навчання мало свої плюси.
Директор Броварської школи №7 Ольга Жигульова:
– Знання перевіряємо контрольними, тестовими завданнями. Зараз термін виконання зменшився, самостійну треба здати протягом онлайн-уроку, але наші геніальні діти навчилися обмінюватися готовими завданнями.
Вчителі вже рік працюють в нових, та ще б, здавалося донедавна їм невідомих умовах. Різним стало все: тривалість уроку і методика підготовки, спілкування з учнями та способи впливу. Броварські педагоги кажуть, що дистанційка стала величезним викликом для освітян, але рік тому і зараз – то велика різниця.
Педагоги дійшли спільного висновку: учні потрібні в класі не лишень, аби отримувати знання. Учні потрібні вчителю заради професійного вдосконалення. Вчителю важливо бачити контакт, реакцію, очі дитини: чи доступно розповідає педагог, чи засвоїли учні матеріал, а зараз у віртуальному класі часто присутні «чорні квадратики» і спробуй вгадай, що саме з уроку вони засвоїли.
Отож, броварські педагоги просили передати своїм школярам, що вони дуже за ними сумують.
