За радянських часів спорткомплекс «Металург» був справжньою гордістю міста. Тут були представлені майже всі види спорту, а всі, хто тут тренувались, займали перші місця на багатьох змаганнях. Нині його будівля стоїть у руїнах і перетворилась в справжній тягар для міста. «Громадський ревізор» продовжує досліджувати спортивні об’єкти Броварів.
Ще на початку 70‑х у місті несподівано відкрився спорткомплекс «Металург». Ця територія належала Заводу порошкової металургії і за проектом там мав з’явитися новий цех. Проте, завдяки хитрості керівництва, на тому місті виріс великий спортивний комплекс. І використовували його на повну. Всі співробітники заводу відвідували його щодня. Там був і басейн, і футбольне поле, і легкоатлетичний комплекс, і шахи, і тренажерна зала, і корти. Як то кажуть, на будь-який смак. На той час у місті проводилось багато змагань між заводами і заме «порошковий» займав перші місця. Займалися тут й діти ДЮСШ.
СПОРТКОМЛЕКС ВІДДАЛИ МІСТУ ЧЕРЕЗ БОРГИ
Проте, роки йшли, будівля зношувалась, а про капітальний ремонт ніхто й не думав. А за роки незалежності тут навіть і косметичні ремонтні роботи не проводились. До того ж, керівництво заводу не поспішало платити за комунальні послуги. У спорткомплексі відключили опалення та гарячу воду. Накопичивши кругленьку суму боргу, завод вирішив подарувати «Металург» місту. В кінці 2013 року він перейшов на баланс ДЮСШ управління освіти Броварськоїміської ради. Проте спортивною базою для дітей занедбана будівля бути не могла.
«Коли ми приймали «Металург», ми сподівалися, що зробимо капітальний ремонт, відновимо ванну і він буде нормально функціонувати. Зробили експертизу чаші – вона в нормальному стані, але є великі проблеми з самим приміщенням. Потрібно здійснити посилення фундаменту, об’єднання стін, тому що в деяких місцях вже пішли тріщини – це все показала державна експертиза. Зараз же чаша стоїть без води, якщо наповнити її водою, то ця тріщина може дати про себе знати і призвести до аварійності всієї будівлі», – розповідає Ігор Сапожко, міський голова Броварів.
Колись престижний спорткомплекс без уваги залишати не збирались. Гроші на його реконструкцію обіцяли виділити ще в 2013‑му, проте не встигли.
«Взимку 2013‑го прийшли з відділу капітального будівництва і вирішили робити демонтаж плитки і всього іншого, щоб весною робити повноцінний ремонт. Але зимою трапилась революція, а після цього війна. Грошей немає – і на цьому все зупинилось. А ми так раділи, коли нам передали «Металург» – це б була така база для дітей», – каже Сергій Коваленко, керівник ДЮСШ управління освіти Броварської міської ради.
ПРОЕКТ ПЕРШОГО ЕТАПУ РЕКОНСТРУКЦІЇ ВЖЕ РОЗРОБЛЕНО
Нині «Металург» закритий на ремонт. У відділі капітального будівництва нам розповіли, що вже розроблено проект проведення першого етапу реконструкції будівлі. Для початку було здійснене обстеження об’єкту, результати виявились невтішними.
«Було визначено руйнування несучих конструкцій, а саме фундаментів, колон та огороджувальних конструкцій, а також покрівлі, які ведуть до постійного руйнування самого приміщення. Руйнація фундаменту відбувалась через те, що була відсутнє вимощення навколо приміщення, а також всі інженерні мережі знаходяться в лотках навколо приміщення, вони підтопили фундаменти. Почалася усадка самого приміщення і руйнація фундаменту», – розповідає Людмила Павлик, керівник відділу капітального будівництва Броварської міської ради.
Всі ці недоліки планують виправити в першу чергу. За загальним кошторисом перший етап реконструкції обійдеться орієнтовно в 22 мільйони гривень. Проте, для початку проект має пройти експертизу. Саме на це міська рада і виділяє кошти цьогоріч – 10 тисяч гривень. У відділі капітального будівництва запевняють, що вже в травні після сесії, вони отримають гроші і одразу розпочнеться експертиза, яка триватиме місяць.
Сама ж реконструкція розпочнеться вже після і лише тоді, коли на це буде виділено кошти з місцевого бюджету. Коли саме це відбудеться – поки невідомо. Проте міський голова сподівається, що вже до Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро «Металург» з руїни знову перетвориться на місцеву гордість.
Катерина Ковальська
