Що б сказали досвідчені бджолярі, якби дізналися, що пасіка – це повністю дитяча справа? Пасіка в селі Заворичі Броварського району – єдина в Україні, яку створили, утримують, та над якою працюють місцеві школярі. Звісно, викачувати мед будуть теж вони. Його продадуть, а зароблені кошти планують вкласти у шкільне самоврядування.
Задум про соціальне шкільне підприємство у дітей з’явився давно. Шукаючи шляхи втілення, школярі взяли участь у грантовому конкурсі від Фонду Східної Європи. Ще на етапі написання грантової заявки вагалися: чи то виробництво одягу із вторсировини налагодити, чи еко-зелень вирощувати. Але керівник туристично-спортивного гуртка Максим Куліда запропонував створити пасіку. Депутат селищної ради за сумісництвом, Максим мав власний успішний досвід на медоносному поприщі та дуже хотів залучити до цієї справи дітей. Школярі радо згодилися, адже кращого координатора годі шукати – підтримає, навчить і порадить у нових починаннях.
На грантові кошти діти придбали шість вуликів, рамки, заставні дошки, костюми, захисні маски, скляну тару, відра, димар, фільтри тощо. Загалом витратили більше 40 тисяч гривень. Бджолосім’ї купували на Буковині. Це одна з кращих, Карпатська порода, яка визнана в Україні та рекомендована для розведення в багатьох зонах з різнотравним медозбором.
Відтак, сформувалася основна команда «Шкільного вулика» – 15 учнів від четвертого до дев’ятого класів. Потім було навчання та безліч майстер-класів: фінансове планування, соціальне підприємництво, маркетинг, основи пасічникування, безпечна робота з бджолами. Насамкінець, юні бджолярі голосуванням обрали директором підприємства ученицю восьмого класу Анастасію Бобошко.
Решту «кадрових призначень» робили теж спільно: мають PR-відділ, відділ продажів, поштових відправлень, матеріальної відповідальності та бухгалтерію.
Павло Дубовий – другий координатор проекту «Шкільний вулик», громадський активіст Калитянської ОТГ, займається організаційними питаннями, комунікацією з грантодавцем, промоцією соціального шкільного підприємства.
«Поки чекали свіжий мед, встигли продати партію декоративних свічок з воску. Плануємо розвивати виробництво, будемо виготовляти солодощі на основі меду. Хочемо придбати апібудиночок, для альтернативного лікування різних хвороб за допомогою вібрації бджіл», – розповів Павло «Громадського ревізору».
Анастасія Бобошко також поділилася планами на майбутнє: «Як вже викачаємо мед, подивимося його середню ринкову вартість, разом визначимо ціну нашого, будемо продавати. Думаю, десь 180-200 гривень за літр. Наш буде у брендованій тарі, впізнаваний, від «Шкільного вулика».
Зароблені від продажу гроші, підприємливі пасічники планують витратити на шкільні проблеми. Мають одну глобальну – спортзал, що потребує ремонту. Але директор пасіки Настя тверезо оцінює співставлення: заробітки від продажу медової продукції будуть значно меншими потрібної суми для спортзалу.
«Самотужки ми не справимося з цим», – бідкається дівчинка, але не втрачає надії, каже – не так швидко, як хотілося б, та спортзал колись відремонтують.
«Все буде мед», – впевнено закінчує розмову Настя гаслом «Шкільного вулика».
