Великдень вже на порозі. Час потроху збирати святковий кошик. Він цьогоріч дорожчий. Яйця, які ще рік тому продавали за 8,50, зараз по 12 гривень. Огірки з помідорами нині віддають по 50–55 гривень. Паски також здорожчали –25 гривень за найменшу. А ще ковбаску потрібно купити і про великоднє вино не забути. Найскромніший пасхальний обід на одну особу обійдеться мінімум у 250 гривень. Дорого? Тоді мершій на передвеликодній ярмарок. Він традиційно проходить на бульварі Незалежності, де і побували журналісти «Громадського ревізора».
НА ЗУСТРІЧ СПОЖИВАЧЕВІ
Найефективнішим способом зниження цін на харчі вважаються сільськогосподарські ярмарки. І за логікою ціни тут мають бути нижчими на 10–15%, ніж в торгових мережах та на ринках міста. Адже реалізовувати свою продукцію приїжджають представники підприємстввиробників та фермери. А отже і ціна має бути «від виробника».
Так було на старті цієї програми 7 років тому. «Ідея була яка? Максимально залучити, в першу чергу, сільгоспвиробників. Щоб вони могли розвиватися і могли реалізовувати свою продукцію, а броварчани купувати продукцію по максимально низькій ціні. І ідея донині присутня», – розповідає начальник управління економіки Микола Загуменний.
От тільки місцеві мешканці не відчувають економії. Ярмарок чекали, а отримали саме розчарування. Ціни ніяк не відрізняються від тих, що можна побачити у супермаркеті.
«Я завжди ходжу на ярмарок. Тут можна придбати продукцію, якої в магазинах не купиш. Ковбаску беру, сир, сало. Усе свіже», – говорить домогосподарка Марина. Бачить, що ціни зросли, втім пов’язує це виключно з інфляцією.
А от пенсіонерку Олександру Володимирівну останній ярмарок не те що здивував – шокував. Розповідає, що нічого не купила, подивилася на ціни та пішла до сусіднього супермаркету.
Втім, як кажуть: «Хто шукає, той завжди знаходить». Зокрема, наші журналісти на останньому ярмарку побачили, що борошно вищого ґатунку можна придбати за ціною від 5,6 до 6,2 гривень за кілограм, борошно житнє – 3,8 грн. Яйця – 1,26 грн штука. Картопля – 3–3,5 грн, цибуля – 4,5 грн. Прийнятна ціна і на яблука – 10–11 гривень, якщо порівнювати з ринком чи супермаркетами, де вона складає 15–22 гривні за кілограм. Економія виходить значна. Черга саме до цих яток була чималенька і продавці не встигали розвантажувати товар.
Вони не приховують, попри прохання місцевої влади не підвищувати ціни, на деякі види товарів тримати їх просто неможливо. Через коливання курсів валют та здорожчання енергоносіїв «додали» майбутні ризики. Яким чином «галопуючий» долар впливає на продукцію з власного двору, залишається тільки здогадуватися. Втім факт залишається фактом. Так, приміром, кілограм грудинки оцінили у 160 гривень. Тоді як в місцевих супермаркетах за нього просять від 150 гривень за кілограм. Ціна сирого м’яса також не сильно відрізняється від магазинної. Наприклад, кілограм домашньої курячої тушки 45 гривень.
ВИРОБНИКИ ЗА МІСЦЕ НЕ ПЛАТЯТЬ
Знижка у 10–15% для покупця зумовлена тим, що підприємець чи виробник не сплачує за місце під час ярмарку. Витрати, які вони закладають у цінники, це перевезення та, можливо, зарплата продавця. Втім, останнім часом ярмарок нічим не відрізняється від традиційного базару і купувати продукцію, якою б рідкісною вона не була, для броварчан стало не вигідно. Левова часта відвідувачів прийшли сюди, як на екскурсію. І в більшості випадків пішли додому з порожніми руками.
На наше запитання, чому відсутня обіцяна знижка, продавці відповідають штамповано: «Не подобається – йдіть до супермаркетів. Ми не маєм такого товарообігу, як у них, і знижувати ціни собі у збиток не будемо. Люди і так майже нічого не купують, а ярмарок для нас єдиний шанс заробити». Постає питання, чи потрібні такі ярмарки, які залишають після себе неприємний фінансовий осад та купи сміття?
БЕЗ ПОСЕРЕДНИКІВ?
У дрібних фермерів своя арифметика. Не вийшло викинути з ринкового ланцюжка і небажаних перекупників – всупереч задумам влади цієї братії на ярмарку повно. В основному, через те, що фермери не мають бажання витрачати час не реалізацію власної продукції. Вони за нижчою ціною продають продукцію перекупникам, а ті, в свою чергу, не поспішаючи, перепродують її городянам дорожче. «А так – реалізував товар опто- викам по 1,7 за кіло і поїхав додому. Як не крути – вигідно», – наводить свою арифметику продавець Денис. Наміри влади – ніби як і благі, але чи вдасться організувати ярмарок, щоб він дійсно став рятівною паличкою для продавців та для покупців, – питання складне. Відомо, що жадоба приваблює бідність. Якщо фермери та виробники не змінять свої маркетингові погляди, то ярмарки вихідного дня в Броварах можуть взагалі зникнути.
Інесса Косач
