Минулого тижня український парламент вирішив всерйоз зайнятися розв’язанням соціальних проблем. Почали, як водиться, з себе. 20 жовтня 230 народних депутатів як один проголосували за підвищення своєї заробітної платні вдвічі!
Якщо раніше рядовий нардеп заробляв 17 тис. 425 грн., то вже за листопад 2016-го року він отримає ні багато ні мало 36 тис. 250 грн. Цікаво, що вже після голосування деякі з депутатів виправдовувались, мовляв, гадки не мали, за що саме голосують. Але знайшлись й ті, хто свою позицію відстоював аргументовано. Наприклад, представник «Народного фронту» відверто заявив журналістам, що «старої» зарплатні йому не вистачало навіть на регулярне оновлення гардеробу і йому доводилось по декілька разів їздити за кордон в одному і тому ж костюмі. Отака, шановні читачі, правда нашого життя.
Поки більшість українців вирішує, куди витратити останні гроші – на харчування родини чи на шалені комунальні квитанції, дехто розв’язує архіскладну дилему – чи вдягав він цю краватку під час останнього візиту до Парижу чи все ж таки це було у Лондоні?
Скільки коштує Верховна Рада?
Але відставимо лірику. Аби задовільнити апетити народних обранців, державному бюджету в 2017 році доведеться «схуднути» майже на 100 мільйонів гривень. І це без врахування збільшених витрат на утримання помічників-консультантів, фінансування апарату Ради та висвітлення діяльності парламенту у ЗМІ.
Взагалі за проектом Державного бюджету на 2017 рік на утримання ВР українцям доведеться викласти майже 1 мільярд гривень! Багато це чи мало в масштабах такої великої країни, як наша? Все пізнається у порівнянні. Наприклад, на наукові дослідження та розробки, підготовку наукових кадрів та інші подібні заходи на весь рік виділили 534 мільйони. На будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» – 380 мільйонів гривень, а на реконструкцію та розширення Національного інституту раку – 198 мільйонів. А місто Бровари в 2017 році отримає з держбюджету майже… 170 мільйонів освітньої та медичної субвенції (це видатки на утримання міських шкіл, садочків та лікарень).
Загалом же, витрати на нардепів зіставні з витратами на підготовку та підвищення кваліфікації медичних та фармацевтичних, наукових та науково-педагогічних кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації. На медиків та вчителів держава навіть витрачає на 100 мільйонів менше.
Броварський нардеп – серед «малозабезпечених»?
До чого в цій історії Бровари? Все просто. Один з тих, хто проголосував «за» підвищення депутатської зарплатні – нардеп від Броварів Павло Різаненко. До речі, він, як заступник голови Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації, після підвищення зможе розраховувати в 2017 році на 41 тис. 600 грн. посадового окладу (без урахування премій). Тобто майже півмільйона гривень на рік. Багато це чи мало?
З огляду на статки, задекларовані нардепом за 2015 рік – копійки. Нагадаємо, що тільки від продажу нерухомості на території РФ в 2015 році родина Різаненків отримала 600 тис. доларів США (майже 16 мільйонів гривень за сьогоднішнім курсом). 13 мільйонів гривень розміщені на рахунках Різаненків у закордонних банках. Додайте до цього квартири в окупованому Криму, 39 га землі у власності вітчима та кілька зовсім недешевих автівок. І все ж… «Зайва копійка» у вигляді депутатської зарплати не завадить! Але є одне «але».
Висмоктуючи останні краплі з перелатаного українського бюджету, навіть цинічний олігарх зробить хоча б видимість турботи про пересічного мешканця. Хоча б для того, щоб потрапити до Верховної Ради на наступних виборах.
Та це не наш випадок. Мабуть, жоден броварчанин не зможе згадати бодай одну добру справу від Павла Різаненка. А його реальна «турбота» втілилась в постанові КМУ «Деякі питання надання у 2016 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій» від 24.06.2016 р. № 395, за якою розподілили державні кошти між містами та районами нашого 97-го виборчого округу. Нагадаємо, що згідно з нормами цієї постанови (яку негласно називають «розподілом депутатського фонду»), з 12 мільйонів державних коштів всі 12-ть «пішли» до Броварського та Баришівського районів та міста Березань.
Місто ж Бровари за цією програмою отримало нуль гривень нуль копійок. Злі язики подейкують, що наші сусіди навіть не можуть освоїти цей «подарунок» та планують повернути частину коштів за підсумками бюджетного року. Зважаючи на це, виникає цілком логічне запитання: за які такі заслуги мешканці Броварів за рахунок власних податків будуть забезпечувати підвищену заробітну плату місцевому народному депутату? Питання, на жаль, риторичне.
А як там «у Європах»?
Павло Різаненко позиціонує себе, як політик прозахідного типу. Входить до складу міжфракційної групи «Єврооптимісти». Об’єднання набуло особливої «популярності» на початку осені цього року, коли одразу два його представники – нардепи Сергій Лещенко та Світлана Заліщук – опинились в епіцентрі «квартирних скандалів», пов’язаних з придбанням елітної нерухомості у центрі Києва.
У Броварах нашого нардепа майже не бачать. Судячи з його публікацій у соціальних мережах, Павло Олександрович віддає перевагу закордонним візитам, перегляду арт-хаузного кіно та читанню психологічних книжок. Тож можливо, голосуючи за підняття своєї зарплати, броварський нардеп діяв за еталонними європейськими стандартами? То може в розвинених країнах зарплата народних обранців в 10 разів перевищує середньостатистичний рівень? Виявляється, ні.
За даними видання «Сегодня», у країнах Західної Європи співвідношення базової зарплатні члена законодавчого органу до середньої зарплати по країні знаходиться в інтервалі від 1,3 до 4. Наприклад, у Німеччині річний базовий оклад депутата Бундестага до оподаткування складає близько 118 тис. євро. При цьому середня заробітна плата по країні за рік – 45 тис. євро. Тобто співвідношення – 2,6 на користь члена Бундестага. Схожий показник у Великобританії. Ще менший «відрив від народу» у Франції та Швеції.
За останніми даними, середня зарплатня в Україні складає близько 5 тис. грн. Заробітна плата заступника голови Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Павла Різаненка в 2017 року може скласти 41 тис. 600 грн. Маємо співвідношення 1:8 на користь депутата. Бундестагу й не снилося!
Замість епілогу…
Мандруючи нетрями Інтернету, натрапив на вислів Павла Різаненка, до речі, щодо прочитаних ним книжок:
«…простою мовою та на історичних прикладах людства за тисячі років автори пояснюють, що основною умовою успішності тих чи інших країн є побудова та стала робота інклюзивних політичних та економічних інститутів, тобто інститутів, які передбачають врахування інтересів якомога ширшого кола осіб».
Дуже сильно сказано. Погано тільки, що слова ну ніяк не сходяться зі справами. Чи, може, хтось пояснить, як підвищення зарплати нардепів тягне на «врахування інтересів якомога ширшого кола осіб»? І знову без коментарів…
Захар Макінтош
