Наша історія не нова і тягнеться вже не перший рік. В центрі міста видніється занедбана споруда, що носить горду назву «Центральний стадіон». А на ділі – звичайна розвалюха, що псує зовнішній вигляд міста. Та на це депутатам і громаді немов начхати. Чи справді це так намагався розібратися «Громадський Ревізор»
Дивний нонсенс: велике місто з населенням понад 100 тисяч осіб не має свого стадіону. Ну як… Нібито має, та не свій. Ще з 80-х років минулого сторіччя стадіон «Спартак» знаходиться в комунальній власності області і, разом із розташованим поряд легкоатлетичним манежем, носить почесну назву «База олімпійської та параолімпійської підготовки з легкої атлетики». І все б нічого та от грошей з області на стадіон виділяють всього-нічого. Ледве на дрібний ремонт та заробітну платню персоналу вистачає.
НЕРІШУЧІ РУХИ
Вже не перший рік точаться розмови про передачу стадіону в комунальну власність територіальної громади міста Бровари. Тут і депутати більш зацікавлені у його ремонті та устаткуванні, і кошти є можливість виділяти. Та й згідно закону «Про децентралізацію» повноважень для його реконструкції у міста є чимало. Та от проблема в тому, що область всі клопотання міської ради про передачу ігнорувала. До цього року.
«Якщо раніше наші шанси на задовільну відповідь про передачу стадіону місту дорівнювали нулю, то тепер, коли до облради пройшли активні депутати від Броварів, наші шанси значно збільшилися», – сповнений надій Дмитро Рожков, начальник відділу молоді та спорту БМР.
ЗАБАГАТО ГАЛАСУ З НІЧОГО
Наші журналісти не раз писали про занедбаний стан, в якому знаходиться спортивний об’єкт. Лавочки наполовину без перекладин, бігові доріжки із стертим покриттям, пожовкла трава та заіржавілі ворота. А що коїться з адміністративною будівлею стадіону – то взагалі жах.
«Вартість оцінювальної експертизи адмінбудівлі – 75 тисяч гривень. Їх нам область нізащо не виділить. Та й для того щоб знести споруду теж треба неабияких грошей», – зізнається Лариса Шамрай, директор школи вищої спортивної майстерності.
Та от і віддавати стадіон місту, в якого є реальні можливості для його перебудови, директорка також не поспішає. Вона одна із небагатьох, хто виступає категорично проти передачі. Аргументує Лариса Анатоліївна це тим, що зараз на стадіоні тренуються олімпійці, спортсмени, що представляють нашу країну на світових чемпіонатах. А стадіон для них – ледве не стратегічний об’єкт. Та як у відділі спорту, так і в федерації футболу міста запевняють: «Легкоатлети й надалі будуть продовжувати свої тренування!». Тільки зовнішній вигляд спортоб’єкту зміниться. Стане більш привабливим та сучасним. Чого ж в такому випадку боїться керівник – незрозуміло. Невже тренуватися на побитих «шиповками» доріжках приємніше?
ДЕ ПОДІТИ ФУТБОЛІСТІВ?
Вже декілька років, як керівництво школи уклало договір про співпрацю із федерацією футболу міста. Відтоді за стан газону відповідають броварські футболісти, а натомість – мають змогу проводити на полі свої змагання.
Та от халепа – змагатися юним даруванням є де, а тренуватися – ні. Здавалося б – є додаткове поле на території парку «Перемога», та його вже давно облюбували броварські собачники. А, погодьтесь, не дуже приємно тренуватись, коли в повітрі витає неприємне амбре. Можливо, було б набагато дешевше та простіше «осучаснити» додаткове поле, подібно до баскетбольного майданчику, що з’явився в парку влітку. Та за словами начальника відділу молоді та спорту – це не вихід з положення. Площа території не дозволяє облаштувати там справжній стадіон з трибунами для вболівальників. Максимум, що можна зробити – це оновити покриття з воротами та й обнести поле захисним парканом. Але стадіон воно все одно не замінить. В якості тренувальної бази – чудово. Та в якості повноцінного футбольного поля для турнірів – просто сміхотворно.
Єдиний вихід, що бачиться як журналістам, так і керівникові – ремонт стадіону «Спартак». Але от чому ж його ніяк не можуть поділити між собою футболісти й легкоатлети, які вже зараз займаються на ньому пліч-о-пліч – незрозуміло.
Отже, скільки ще будуть тривати бюрократичні перипетії за старенький стадіон, наразі невідомо. Але майже всі, хто хоч якось причетний до нього погоджуються: із передачею стадіону на баланс міста він отримає друге життя. Та от дарувати йому це життя чи й надалі покинути напризволяще вирішувати нашим обранцям – депутатам міської та обласної рад.
Маргарита Струтинська
