Страшна трагедія, найбільша екологічна катастрофа ХХ століття, як лишень не називають цю сторінку української історії, яка вже 32 роки нагадує про себе.
І хоча роки спливають і все далі і далі від нас лишаються страшні квітневі події 1986 року, у душах і досі відчутний біль, у пам’яті ніколи не згаснуть спогади про ті вже далекі, але такі трагічні події.
Вшанування 32 роковин аварії на ЧАЕС у Броварах розпочалося з проведення церемонії покладання квітів до пам’ятних знаків на території парку Перемога та біля міськвідділу поліції. Далі – традиційний мітинг-реквієм біля пам’ятника «Героям Чорнобиля», участь у якому взяли ліквідатори, ветерани-пожежні, члени родин-переселенців з зони відчуження, а також представники міської та районної влади.
Молебінь за жертвами Чорнобильської трагедії провели представники різних релігійних конфесій, в єдиному пориві об’єднавши молитви за душі героїв, що віддали своє життя, закривши власним тілом не тільки свої сімї, Україну, але й цілий світ…
«Ми в неоплатному боргу перед цими людьми. Аварія на ЧАЕС могла б стати масштабною світовою катастрофою, якби у вогнище палаючого реактора не кинулися прип’ятські пожежники та співробітники станції, жертвуючи собою, аби скувати масштаби катастрофи. Через кілька годин їх, спалених радіацією, заміняли інші…», – схвильовано говорила заступник міського голови Лариса Виноградова.
Після хвилини мовчання Лариса Миколаївна спільно з керуючим справами виконкому Костянтином Кузнєцовим провели нагородження почесними грамотами, відзнаками та цінними подарунками від виконкому Броварської міської ради ветеранів-ліквідаторів. Нагородження відзнаками провели і представники Броварської районної ради та райдержадміністрації.
Офіційну частину неймовірними емоціями доповнили проникливі авторські вірші від поетеси Надії Кольцової та щемна мелодія пісні «Біда, біда» у виконанні дуету «Горлиця».
Вибух на ЧАЕС міг би стати останнім днем для України. Міг би, але не став. А все завдяки їм, горде і почесне ім’я яким – ЛІКВІДАТОРИ. Це сотні, тисячі, десятки тисяч людей, котрим вдалося вгамувати катастрофу і які подарували нам ще один шанс, шанс на життя. Довічна їм пам’ять і подяка!
