Єдиний засіб масової інформації, що дає можливість почути живе слово, передати рідним голосове вітання, дізнатися про події з «перших вуст» – Броварське міськрайонне радіомовлення – після останньої сесії міської ради знаходиться на межі знищення. Трохи суб’єктивного та багато цитат. Читайте, аналізуйте, робіть висновки…
«АНАХРОНІЗМ», «АРХАЇЗМ» ТА «ПЕРЕЖИТОК МИНУЛОГО»
Неочікувано у розряд резонансних під час останньої сесії міської ради, потрапило, здавалося б, формальне питання щодо затвердження Програми діяльності редакції Броварського міськрайонного радіомовлення. Хоча, з огляду на те, що на двох депутатських комісіях – регламентній та бюджетній – програма не набрала потрібної кількості голосів підтримки, можна було припускати наявність дискусії. Але майже півторагодинне обговорення – цього не очікував, мабуть, ніхто.
Міськрайонне радіомовлення називається так тому, що охоплює мовленням місто та район, відповідно і фінансується з двох джерел – міського та районного бюджету. І якщо районні депутати без вагань виділили кошти на підтримку радіомовлення, то міські перетворили розгляд цього питання щонайменше на екзекуцію. Представники молодшого покоління депкорпусу, що іменують себе демократичною більшістю, наполягали на ліквідації радіомовлення. Натомість на захист редакції безпосередньо у сесійній залі стали і депутати, і громадськість. Далі – мовою цитат.
Ігор Сапожко,
міський голова:
На сьогодні у місті 2 тисячі радіоточок. Коли з якихось причин виходить з ладу радіоточка у людини, телефонують на 0-50, приходять бабусі на прийом до мене – чому не працює? «Укртелеком» – приватна структура, держава продала свій стратегічний об’єкт. Якщо ми сьогодні закриємо редакцію, структура закриється взагалі. Те, що на радіовузол носять програми, які потім слухають у місті та районі, стимулює «Укртелеком» не ліквідовувати ту ж саму систему оповіщення.
Володимир Н о ж е н к о ,
військовий комісар:
По ки що немає більш надійного способу передачі інформації, ніж по проводах. Знищувати ні в якому разі не можна, а навпаки потрібно розвивати та підтримувати в належному стані. Що стосується альтернативи, то ті хто був на війні, добре знають, що є такі засоби боротьби в ефірі, що все глушиться елементарно. По проводу – найбільш впевнений та безперебійний зв’язок.
Людмила Іванівна Чебіна,
пенсіонерка, поетеса:
Дякуючи нашому радіомовленню, у нас є можливість читати свої вірші, співати пісні, нести людям радість. У мене радіоточка з 1952 року, майже ніколи радіо не вимикається, це вже практично член моєї сім’ї. Як можна залишитися без живого слова у домівці?! Я звертаюся до депутатів з проханням – відновлювати, а не закривати такі структури!
Тельман Фуадович Надиров,
голова Ради ветеранів:
Якщо у ветеранів забрати радіо, це все одно, що кожному вкоротити віку. Це єдиний засіб спілкування пенсіонерів з оточуючим світом, єдина радість, яка залишилась. Для них кожна передача – як ковток свіжого повітря. Коли раптом не працює радіоточка, вони дуже болісно це сприймають, і до нас телефонують, просять, щоб посприяли в ремонті.
Неля Василівна Ангелова,
керівник колективу:
Я розумію, що до влади прийшли молоді люди і вони вважають, що можуть не рахуватися з думкою старшого покоління, але так не можна, так не правильно, так не повинно бути! Завдяки дівчатам, які там працюють, ми маємо можливість висловитися, розказати про наші заходи, привітати ювілярів. Радіо приносить людям нашого покоління радість, радіо єднає нас!
Аліна Дяченко, «ДемАльянс»:
Охоплення радомовленням є дуже невеличке, технічної можливості відновлення немає. Ці кошти (200 тис. грн. з місцевого бюджету – прим. ред.) можуть бути перенаправлені на інші потреби. Система оповіщення в разі небезпеки є абсолютно неефективною. Радіо не вирішує питання інформування.
Григорій Голубовський, заступник міського голови:
30% нашого населення – це пенсіонери, які не мають інтернету . Найефективнішим засобом інформування населення при надзвичайних ситуаціях, військовому стані є саме проводове радіо. Радіо необхідне нам для зміцнення обороноздатності країни. Яким ще чином ви в приватному секторі можете оповістити людей?
Сергій Батюк, «Солідарність»:
«Укртелеком» знаходиться на стадії ліквідації. Радіоприймачі вже навіть не випускаються, тому радіомовлення абсолютно неефективне, програми ніхто не чує. А система оповіщення буде працювати навіть якщо ми скажемо, що не згодні з редакційною політикою нашого Броварського радіо.
Валерій Білик, ГО «АТО-М»:
Для того, щоб щось знищити, запропонуйте альтернативу, яку ви вже розробили, а не залишити місто без інформації та системи оповіщення. І нехай цих людей, а це наші бабусі, дідусі, нехай їх буде 20, 30, 50. Не буде вам соромно відключити їх? І яка вам після цього від них подяка буде?
Леонід Черепейнік, «Солідарність» :
Це неефективне використання коштів. Тобто на ветеранів грошей нема, на інвалідів грошей нема, а на радіомовлення, яке на стадії ліквідації, виходить, є? Не можна витрачати гроші на радіомовлення, яке ніхто не слухає і яке нікому не потрібне!
Лідія Сенько, «Єдність»:
До людей похилого віку більше, ніж працівники Пенсійного фонду не ходить ніхто. І коли лежить бабушка, яка не може вийти на вулицю, і те радіо під вухом – єдине що вона слухає. Ми не багато зекономимо грошей, а от забрати в старих людей можливість слухати місцеві новини – це просто не по-людськи.
Як бачимо, питання збереження проводового радіомовлення ризикує стати «яблуком розбрату», розділивши не тільки депутатський корпус, але й загалом громаду на два табори. Молодь, у тому числі і «активні та прогресивні» молоді депутати, які вміло користуються сучасними засобами та інформаційними технологіями, але, на жаль, бачать та чують людей та їх проблеми здебільшого через соціальні мережі та інша категорія людей – пенсіонери, ветерани, інваліди, які не мають доступу до прогресивних «благ цивілізації» і для яких місцеве радіо – чи не єдина можливість отримувати інформацію. Рішенням сесії багатостраждальну програму таки було прийнято, але фінансування виділено тільки на півроку, а відтак – питання існування проводового радіомовлення лишається відкритим.
P.S. Коли матеріал готувався до друку, нашу редакцію «накрив» шквал дзвінків на підтримку редакції Броварського радіомовлення. Єдине прохання – не відключати радіо, бо без нього «станемо не тільки сліпі, а ще й глухі». А депутатам просили передати наказ – відстояти можливість чути живий голос, отримувати музичні вітання, бути у курсі місцевих подій і таким чином жити повноцінним життям. Чи дослухаються народні обранці до голосу народу – дізнаємося вже скоро.
Ольга Підлісна
