Суші, паелья, різотто, піца і навіть традиційний український борщ. «Ми те, що ми їмо» – каже нам відомий вислів. Проте, як бути впевненим, чим саме нас годують? Ми віримо на слово, а наш необізнаний шлунок перетравлює сумнівну їжу за немалі гроші. До того ж, як бонус нам дістається невдоволений вираз обличчя офіціанта.
Без іронії і перебільшень саме такі емоції ми пережили під час рейду броварськими ресторанами та кафе під час години бізнес-ланчів. Для того, аби спростити процедуру вибору для місцевих бізнес «менів та вумен», ми оголосили гастрономічний виклик місцевим закладам харчування.
Англійська традиція бізнес-ланчів успішно прижилася в кафе, барах і ресторанах всього світу. Це й не дивно! Адже діловий комплексний обід – це дуже зручно і у більшості не дорого. Зручно тому, що меню ділового обіду складають заздалегідь, щоб зайнята людина не втрачала свій час на вибір страв. Не дорого тому, що зазвичай за 35–50 гривень в кафе Броварів в кращому випадку можна з’їсти легкий салат і запити його соком, а під час бізнес-ланчу за ці ж гроші ви отримуєте першу страву, рибне або м’ясне блюдо з гарніром, салат, хліб, напій (чай, кава, узвар, сік). Що ж, в путь! Вирушаємо на дегустацію бізнес-ланчів в закладах міста.
ПОНЕДІЛОК. «БОЯРИН». ВІД 45 ГРИВЕНЬ
Заклад «Боярин» позиціонує себе як «ресторан європейського рівня». Аби пересвідчитися, чи можна за 45 гривень, як обіцяно на борді біля входу, смачно пообідати – вирушаємо сюди. Екстер’єр радує око. Міцна споруда з червоної цегли не може залишитися непоміченою. Заходимо в середину і бачимо стилізоване під боярські палати приміщення. Втім, як відомо, люди ходять до ресторанів за смачною їжею, а не на дивани з гобеленами споглядати.
Нас ніхто не зустрів та не показав столик, за який можна присісти. Де повісити одяг, також не зрозуміло – вішалок немає. На наше запитання, де ж можна залишити одежину, чомусь покликали якусь Люду. На жаль, Люда так і не з’явилася. Тож довелося зайняти додатковий стілець, аби розмістити свої речі.
Виявилося, що бізнес-ланчового меню «Боярин» не має. Це такий маркетинговий хід, аби привабити клієнта. Оскільки ми купилися, то робимо замовлення. Харчо, картопляне пюре, смажена печінка та вінегрет. Про напій нас навіть не запитали.
Замовлення ми чекали півгодини. І виявилося, що рецепт харчо тут більше схожий на борщ. Сама ж порція настільки мізерна, що на двох її не розділиш. А вартість того вимагає – 42 гривні за порцію. Така ж доля й решти страв. Вони хоч і їстівні, але до європейського рівня не дотягують. Пюре водянисте, печінка «потопала» у приправах, що на нашу думку приховувало її свіжість, у вінегреті занадто багато цибулі. А от рахунок дійсно європейський. За такий «боярський» обід ми виклали 105 гривень.
ВІВТОРОК. РЕСТОРАН «ВЕНСКИЙ». ВІД 45 ГРИВЕНЬ
Економно поїсти і тут не вдалося. А інтер’єр порадував своєю простотою. Власне на цьому приємні враження завершилися. У заявлений кошторис 45 гривень ми не вклалися. Замовили борщ, зрази з капустою та салат з буряка. Узвар до комплексу додавався.
Замовлення готували 40 хвилин, хоча в цьому закладі ми були єдиними відвідувачами. Довге очікування малювало в уяві старанно оформлені страви. Втім, в реальності все виявилося скромніше. Величезна тарілка борщу без м’яса. Без нашої згоди туди поклали сметану (до речі, ревізію ми проводили у передвеликодній тиждень). Страва була настільки гарячою, що їсти її було неможливо. А оскільки ми вже згаяли 40 хвилин на очікування, чекати поки борщ охолоне, було ніколи. Друга страва стала повним розчаруванням, оскільки замість зразів з капустою нам принесли вареники з картоплею. Навряд чи їх ліпили власноруч. На смак та вигляд вони нічим не відрізнялися від замороженного шедевру харчопрому. Аби ми стравами не годували бродячих собак, попросили усе загорнути із собою. І тут знову сюрприз – за ланчбокс потрібно заплатити. Ну ми ж люди не горді. Обід обійшовся нам у мінус 53 гривні з сімейного бюджету, обпечений язик та марні очікування.
СЕРЕДА. «САН МАРКО». ВІД 50 ГРИВЕНЬ
Інтер’єр ресторану виконаний в класичному європейському стилі, стіни прикрашені картинами з венеціанськими пейзажами. Перебувати у «Сан Марко» приємно, адже навколо все досконало. Склалося враження, що ми завітали до Італії. Втім, за легендою, часу в нас обмаль, про що ми й повідомили ввічливу офіціантку. Результат приємно вразив. Обід нам подали за 5 хвилин. Однак нам до вподоби не італійські смаколики, а більш традиційні. Тож на столі м’ясний бульйон, салат із селерою, котлета по-домашньому, картопляне пюре. Порці ї середні – страви смачні й нормальної температури. Вартість обіду – 58, 50 грн.
Враження приємне. І саме таким воно повинно бути після відвідування ресторану.
ЧЕТВЕР. «ОРЕХ». 40 ГРИВЕНЬ
Стриманий інтер’єр та просте меню. Якщо у вас немає більше 40 гривен, то цього цілком вистачить, аби ситно пообідати. Оскільки це єдиний заклад, де тримають слово. За ці гроші нам принесли традиційний для четверга набір: рибний бульйон, картопляне пюре та запечену з овочами рибу. Звісно й про напій не забули. Сказати, що смачно – це перехвалити кухяря. Але усе їстівне та естетичне.
П’ЯТНИЦЯ. РОЗЧАРУВАННЯ У СТІНАХ «ЧЕЛЕНТАНО».
Склалося враження, що слово санітарія тут давно не чули. Склянки заляпані, виделки та ножі не начищені, а обслуговуючий персонал вдягнений неохайно. Виник сумнів, чи взагалі варто тут обідати. Втім, «пан або пропав». Замовляємо млинці з нутелою та чай. Часу в нас, як і раніше, катма. Втім на наше прохання принести замовлення швидше, як навмисно його несли чи не годину. Розрізаю млинець і… помічаю волосся на тарілці. Кличу офіціанта і прошу пояснити, що така особиста річ робить в моїй страві. Панянка мовчки забирає тарілку і за хвилину приносить її ж, але без волосини. Через такий кулінарний прокол ми відмовилися платити за замовлення. В результаті отримали голодний шлунок, зіпсований настрій та небажання приходити до цього закладу швидкого отримання стресу.
В Броварах є де смачно пообідати. Просто потрібно чітко для себе визнатичити, яким часом ви оперуєте та скільки готові викласти за обід.
Інесса Косач
