Великдень – найтріумфальніше явище для усіх християн. Єгипет, Греція, Рим трактують свято по-своєму, але в різних Євангеліях йдеться про одну ж і ту саму подію. Цьогоріч найзнаменніше свято року водночас святкували і православні, і католики, возвеличуючи Воскресіння Христа
Великодня урочистість
Одне з найвизначніших релігійних свят впродовж двох тисячоліть займає серед інших одне з найпочесніших місць. Урочистим славленням неймовірної події – перемоги Життя над смертю – воскресіння з мертвих Сина Божого – ознаменовується тривала підготовка. До Великодня віряни готуються протягом семи тижнів Великого посту, який є одним із найсуворіших, — вважають, що саме стільки часу Ісус Христос провів у пустелі. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Великоднем — Страсна седмиця. У ці дні душа вірянина має співчувати стражданням Ісуса Христа, які Він пережив у останні дні свого земного буття.
40-денний піст, переосмислення багатьох життєвих цінностей, оновлення тілесне та духовне – все це етапи підготовки до урочистого моменту, коли дзвони закличуть християн до Великодньої служби, під куполами храмів залунають молитви та піснеспіви, запаляться тисячі свічок.
На теренах України почали святкувати Великдень, як Воскресіння Ісуса, наприкінці першого тисячоліття, після прийняття християнства. Це свято не має визначеної дати: вона змінюється щороку у проміжку між 4 квітня та 8 травня.
Великодня служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священник сповіщає, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину воскрес!». Пiсля служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починається процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас. Господині збирають їх в кошики, прикрашені вишиваними рушниками, квітами та мереживом. Після церковної служби розходяться по домівках i починають розговлятися.
З молитвою про мир та спокій
У Броварських храмах, як і по всій Україні, рівно опівночі розпочалися святкові нічні служби. Тисячі людей, представники різних поколінь, молодь і поважні сивочолі, дітки з батьками, цілі родини йдуть у цю величну ніч до Храму Божого.
«Ходимо щороку, звичайно! Готуємося заздалегідь. Посту не дотримуємося, зараз життя таке, що майже щодня – піст, але обов’язково дотримуємося заповідей Христових. Після служби Великодньої навіть почуваємося краще, наче і хворі всі як рукою знімає», – посміхається пенсіонерка Валентина Василівна.
Біля Храму Покрови Пресвятої Богородиці завжди багато прихожан. Декількома широкими колами оперезаний Храм. Яскраві та різнобарвні кошики наповнені різноманітною смакотою – традиційними пасками, кольоровими крашанками, вишитими рушниками, стрічками та запаленими лампадками. Від зненадських поривів вітру захищають вогники, дбайливо прикриваючи долонями…
«Це велике свято для нашої родини. Вже три роки поспіль беремо з собою донечку, сподіваємось, що дитина змалечку зрозуміє значення цього свята і в подальшому і в її власній родині буде така чудова традиція – зустрічати Великдень усією великою сім’єю», – кажуть Олег та Світлана.
З року в рік бажаючих долучитися до святого таїнства Великодньої молитви не стає менше. І це не може не тішити, адже людина, яка сприймає Слово Боже усією душею, несе вогник добра та милосердя у світ. І чим більше буде у кожного з нас світлих думок та настроїв, тим швидше запанує на нашій благословенній землі мир, спокій та гармонія.
Мирослава Соколенко