На час повітряної тривоги будуть припиняти навіть матчі Української Прем’єр-Ліги. Але тренери ФК «Броварія» вважають, що в цьому нема жодної необхідності
«Ми нічого не вирішуємо. Зупиняти гру не будемо», – відповів хтось із них директору Броварського Ліцею №3 Лідії Гладишевській, коли та підійшла показати, де укриття і попросила вивести дітей з поля.
Саме так, на стадіоні третьої школи діти грали у футбол під час повітряної тривоги. Тривожний сигнал жодним чином не вплинув ані на дітей, ані на тренерський склад футбольних команд. Занепокоїлася тільки пані Тетяна Р., яка живе поруч із стадіоном, та зателефонувала «Громадському Ревізору». Жінка хвилювалася, що батьки юних спортсменів навіть не здогадуються, на яку небезпеку наражають їх дітей безвідповідальні тренери.
Але вона не могла вповні оцінити увесь масштаб безвідповідальності, бо не знала, що батьки у той момент СПОСТЕРІГАЛИ за грою дітей тут же, на стадіоні.
З’ясувалося, що у цей час на шкільному стадіоні проводилися змагання з ушанування пам’яті Володимира Лозинського – видатного тренера та футболіста «Динамо» (1970-80рр), який останні роки свого життя провів саме в Броварах. Організатор змагань – футбольний клуб «Броварія». Його президент, Максим Кутаков, написав офіційного листа до виконавчого комітету Броварів з проханням підтримати ініціативу та надати для змагань кілька стадіонів міста (в основному, шкільних). Місто погодилося усебічно посприяти проведенню цих змагань.
Так, Лілія Гладишевська, директорка Ліцею №3, розповіла «Громадському ревізору», що особисто спілкувалася з представникам «Броварії», зокрема з тренером Андрієм Кутаковим, буквально вчора та розповіла всі важливі деталі: де можна взяти питну воду для дітей, де знаходяться туалетні приміщення тощо.
Шляхи до укриття навчального закладу відмічені відповідними стрілочками. Не знайти їх було просто неможливо. Тим паче, що як тільки почалася повітряна тривога, директорка особисто порадила усім перейти до сховища.
«Я особисто підійшла до усіх тренерів, які були на полі, та повідомила, що турнір потрібно призупинити, а дітей перевести до укриття. Але мої слова авторитету не мали, а рекомендації були проігноровані. Про що одразу ж доповіла в управління освіти та науки. У цій ситуації мною були виконані всі функції, як керівника закладу», – підкреслила Гладишевська.
Проігнорували директорку Ліцею і батьки футболістів, які відповіли, що не збираються йти, аж поки про це їм не скаже організатор.
Дмитро Рожков, очільник відділу фізичної культури та спорту БМР, також підтвердив: під час повітряної тривоги спортивні змагання повинні перериватися, а тренери – організовано вести дітей до укриття.
Сам же президент “Броварії” Максим Кутаков у вайбер-спільноті футбольного клубу попереджав тренерів:
“Зважаючи на необхдність реагувати на повітряні тривоги та переходити в укриття, у графік матчів можуть вноситися корективи”.
Тож чому дітей не перевели в укриття і наражали на небезпеку – загадка. Очевидно, тренери просто не хотіли переривати турнір.
Журналісти «Громадського Ревізора» спробували отримати пояснення у самих педагогів, а ті, залишаючись вірними своїй справі, довгий час футболили медійників, наче м’яч, від одного контакту до другого.
Один на протилежному боці поля стояв, нічого не бачив, той взагалі на іншому стадіоні був, аж нарешті на дзвінок відповів київський тренер Олег Чаповський.
Попереджений про дзвінок журналіста, пан Олег буквально прокричав у телефон: «Я не один тренер там був! Я такий же як вони! Я не місцевий. Я не знаю, де тут укриття і куди виводити дітей!»
У результаті безпекою дітей переймалися всього дві людини: директорка школи №3 та місцева мешканка з будинку поруч. Решті, навіть батькам, було абсолютно байдуже, що будь-якої миті на голови їхніх дітей може впасти ракета.
До слова, журналісти «ГР» раніше проводили опитування, чи готові батьки відправити дітей до школи на очне навчання під час воєнного стану. Більшість відповіла, що це небезпечно…
