До «Ревізора» дійшли чутки, що в магазині «Журавушка», що на Розвилці, торгують неякісним м’ясом. Мало того, що обважують так ще й несвіжі продукти продають. Наші журналісти вирішили перевірити чи насправді це так…
Ще в минулому році, коли «Ревізори» задалися питанням чи є в Броварах якісне м’ясо, ми проводили власну перевірку товарів на якість. Саме тоді ми дізналися, що приватна особа не може замовити експертизу м’яса в лабораторії. Але спеціалісти нам порадили, що майже лабораторну експертизу можна провести і вдома, елементарно зваривши бульйон і подивившись на нього.
МАГАЗИННІ ПРИГОДИ
Ще торік ми хотіли зробити таку перевірку для м’ясних продуктів з «Журавушки» та, на жаль, на момент журналістської «контрольної закупки» в наявності в магазині були лише сосиски. Тому ми вирішили випробувати вдачу ще раз і знову навідатися до магазину. Тим паче, після такої кількості звернень до редакції зі скаргами.
Навчені не довіряти чуткам прямуємо до магазину. Будній день, близько шостої вечора, заходимо в магазин, наче звичайні покупці. Під прикриттям, так би мовити. Прилавок повністю пустий. «Невдача…» – пронеслося в думках за якусь долю секунди. Але наші побоювання виявилися марними. «Привітна» продавець радянського зразку з’явилася з-за прилавку: «Чого Вам?». Питаємо, чи є м’ясо, до речі, для нашої перевірки зовсім не принципово яке саме, бо на прилавку стерильна чистота. Отримавши стверджувальну відповідь, що м’ясо таки є, намагаємось і далі «підтримати розмову». Але, на жаль, продавчиня не дуже налаштована на бесіду.
Декілька разів наголошуємо на тому, що м’ясо нам потрібно для маленької дитини, бо як показує практика фраза «для дитини» може розчулити навіть найсуворішого реалізатора на шматок найсвіжішої продукції. Нам порадили взяти курячі ніжки: не дуже наваристий вийде супчик, для дитини саме те. Погодившись на курячі ніжки беремо їх стільки «щоб на невеличку каструлю нормального бульйону» вистачило. Виходить три ніжки.
Товар жінка дістає десь з під прилавку, на наш запит про його свіжість відповідь ствердна. «Дівчино! В нас вся продукція свіжа. Власне виробництво!» – зухвало говорить продавчиня. І кладе товар на ваги – 318 грамів.
Звісно, що ніяких сертифікатів якості на продукцію нам надати не погодились. А, як то кажуть, в найкращих традиціях запропонували: «Не подобається – купляйте в іншому місті. Не затримуйте людей». До речі, людей за нами назбиралося аж… жодного. Тому, кого мала на увазі продавчиня, залишається загадкою…
На прохання хоча б надати чек нам також відповіли відмовою: «Чеки не надаємо. Немає в нас такого». Тому, заплативши за наші курячі ніжки, прямуємо додому проводити експеримент.
РОЗЧАРУВАННЯ ЗА РОЗЧАРУВАННЯМ
Потрапивши додому першим ділом зважуємо придбаний товар. Домашні ваги показують 277 грамів. Звісно, що це не контрольні ваги, не істина в останній інстанції і також допускаємо похибку. Але ж різниця в 41 грам на 300 – це навіть більше за 10 відсотків. То чого ж очікувати на кілограмі чи двох для шашликів?
«Та й годі з тими сорока грамами. Головне, аби м’ясо свіже та якісне було», – подумали ми і поставили воду на вогонь.
Варили ми ніжки довго і з неабияким старанням, без додавання солі та спецій «для чистоти експерименту». Вже через десяток хвилин кухня наповнилась неприємним кислим ароматом. Не різким, але в’їдливим. Ніби ми варили не м’ясо курчати, а суміш медикаментів. Колір готового виробу теж дуже відрізнявся від бажаного прозорого – мутний і з незрозумілим дрантям, що плавало у воді.
Та й не бульйон виявився найстрашнішим нашим розчаруванням – саме м’ясо «позбігалося» і вкрилося рівномірно незрозумілим слизом. Таке не тільки дитині – ворогу не згодуєш. Отже, голодні і розчаровані лягаємо спати, а бульйон, під несхвальні погляди котів, відправляємо в каналізацію. Здоров’я важливіше за витрачені гроші!
Ну, а завершити наш матеріал хочеться фразою із дуже популярного українського телешоу, яка тут буде як ніколи доречна: «На жаль, «Ревізор» не може рекомендувати броварчанам магазин «Журавушка» на Розвилці».
Кристина Славінська
