Сьогодні на рідну землю місцеві волонтери доставили полеглих на Донбасі двох броварчан. Мешканці міста зустріли героїв навколішки. Сотні людей вишикувалися вздовж траси, якою повільно рухався автомобіль із трунами.
Крім, рідних, близьких та побратимів віддати останню шану воїнам прийшло чимало простих мешканців. На обличчях сльози, в очах – сум. Здавалося жодна людина не залишилася байдужою до особистої трагедії 35-річного Аркадія Голуба та 41-річного Сергія Москаленко. Кожен, хто прийшов, перейнявся гірким співчуттям до родичів, які втратили своїх захисників.
За попередніми даними смерть спіткала бійців 1-го чи 2-го лютого. Хоча зв’язок із ними перервався майже за тиждень до того. До останнього моменту близькі сподівалися, що хлопці живі та потрапили у полон. Кілька днів тому стало відомо, що їх не стало.
Вони воювали та загинули, як герої. Їхній батальйон контролював стратегічну дорогу, через яку відбувалося постачання боєприпасів та всього необхідного для населеного пункту Нікішино. Наприкінці січня це була одна з найгарячіших точок на Донбасі. Бої там йшли буквально за кожен будинок. Ситуація погіршувалася щодня – згадують свідки. Зрештою чималі українські сили під Дебальцевим потрапили в облогу. Опинитися у цьому пеклі не пощастило 25-ому батальйону «Київська Русь», у якому воювали броворчани. Під час прориву з оточення їхня колона, яка вивозила поранених, потрапила на ворожі засідки – згадує очевидець тих подій Олександр. Броварські хлопці загинули у ближньому бою із терористами.
За останніми даними, тіла загиблих найімовірніше знайшли на Рідкодубі – у селі під Дебальцевим. Позавчора полеглих привезли до Дніпропетровського шпиталю. Броварські волонтери, які приїхали забрати загиблих, розповіли, що офіційна причина смерті – осколкові поранення. Втім, – кажуть, – у тілах полеглих є кульові пошкодження. Переконливе свідчення того, що відважні українці гідно трималися до останнього.
Головна причина загибелі хлопців – незрозумілі дії командування, – упевнений побратим броварчан Олександр, якого поранили у тій м’ясорубці. Наказ залишити позиції надійшов надто пізно. Лише після того, як у наших бійців не було чим воювати, бо ворожий снаряд влучив у склад із боєприпасами. На переконання солдатів, смертей можна було уникнути, якщо б команду про відхід віддали вчасно.
Звісно від цих подробиць може стати ще болючіше. Втім, якщо винний у трагедії під Дебальцевим буде покараний, це дозволить зберегти чимало життів. Адже більшість смертей на цій війні стається через невігласів із великими зірками на погонах.
Завтра, в останній день зими, броварських героїв поховають на міському цвинтарі. Всім, хто любив Аркадія та Сергія, доведеться прожити ще один надважкий день. А потім звикати жити без своїх рідних решту життя. Без тих, хто віддав життя за свободу нашого народу. Без тих, хто не побоявся взяти зброю, аби захистити свою землю. Без тих, хто у найвідповідальніший момент для України знайшов у собі сили бути мужнім і до кінця залишався справжнім чоловіком. І поки в державі є такі люди, нас ніхто не переможе. Можливо, усвідомлення цього хоча б на трішечки зможе послабити біль від втрати.
Вічна пам’ять героям!
